Загальні питання безпеки праці в галузі

Проблема створення безпечних та нешкідливих умов праці в Україні існувала завжди. Згідно ст. 153 Кодексу Законів «Про працю», власник підприємства зобов’язаний забезпечити належне технічне обладнання всі робочі місця і створити на них такі умови праці, які б відповідали вимогам нормативних актів з ОП.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці. Умови праці характеризуються певною мірою наявністю шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Шкідливі виробничі фактори – це фактор, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зменшення працездатності ( недостатнє освітлення, підвищений рівень шуму ).

Небезпечні виробничі фактори – це фактор, дія якого на працюючого за певних умов може призвести до травм чи різкого погіршення здоров’я (машини, механізми, що рухаються).

З шкідливого фактора інді неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в ОП для організації роботи, яка спрямована на розробку заходів та засобів захисту працівників і профілактики травматизму та захворювань на виробництві.

Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Згідно ГОСТ небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на:

Фізіологічні фактори;

Хімічні;

Біологічні;

Психофізіологічні.

До фізіологічних факторів відносяться:

рухомі машини і механізми;

підвищена запиленість та загазованість робочого місця;

підвищена або занижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку;

підвищена або занижена вологість повітря, його рухомість;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань в робочій зоні;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

недостатнє або нераціональне освітлення робочого місця.

До хімічних факторів відносяться:

За характером дії на організм людини:

загальні токсичні речовини, що діють на центральну нервову систему організму;

подразнюючі речовини(діють на слизову оболонку очей, верхні дихальні шляхи та легені);

сенсибілітуючі (нетривала дія на організм людини, виключно чутливість на них);

канцерогенні речовини виключають отримання злоякісних ракових пухлин;

мутагенні виключають порушення генетичної клітини, що позначається на потомстві.

За способом попадання:

через дихальні шляхи;

шлунково-кишковий тракт;

шкіряний покрив.

До біологічних відносяться:

макроорганізми (рослини, тварини);

мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки).

Психофізіологічні діляться на:

За характером дії:

фізичні перевантаження;

нервово-психічні перевантаження.

Органи державного управління ОП

Відповідно до ЗУ «Про ОП» державне управління ОП і Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі ОП;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за ОП.

Державний комітет України з нагляду за ОП:

комплексне управління ОП на державному рівні;

реалізація державної політики у сфері ОП та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади:

проведення єдиної науково-технічної політики в галузі ОП;

розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з ОП;

укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про ОП;

організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм ОП керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;

створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затверджуваного Держнаглядохоронпраці;

здійснення внутрівідомчого контролю за станом ОП.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в галузі ОП:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі ОП;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про ОП.

Асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств:

повноваження даних об’єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності

Відповідно до гігієнічної класифікації праці умови праці поділяються на:

оптимальні – це такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючого, а й створюються умови для високого рівня працездатності;

допустимі – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни;

шкідливі – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство;

екстримальні - це такі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, каліцтв, отруєнь, а також загроза для життя.

Атестація робочих місць

Для підвищення ефективності виробництва на підприємствах здійснюється атестація робочих місць (АРМ).

АРМ за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форми власності, де є технологічний процес, використовується обладнання, сировина, матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть створювати несприятливий вплив на стан здоров’я працюючих і нащадків, як тепер так і в майбутньому.

АРМ – це комплексна оцінка кожного робочого місця на відповідність вимогам ОП і науково-технічному рівні. Проводиться згідно із:

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 «Порядок проведення АРМ за умовами праці»;

Постановою від 01.09.92 «Методичні рекомендації Мінпраці та Мінохорони України».

АРМ проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються