У розвитку професійної приглухуватості (невриту слухового нерва) розрізняють три стадії: 1) слухова адаптація — на кінець робочої зміни слуховий поріг зростає на 10—15 дБ, однак через 3—5 хв повер-тається до норми; 2) слухова втома — на кінець робочої зміни слуховий поріг зростає на 15 дБ, а час відновлення функції аналізатора зростає до 1 год; 3) прогресуюча приглухуватість — шум з рівнем більше 80 дБА досить швидко викликає зниження слуху і розвиток приглуху-ватості, первинні прояви яких зустрічаються у робітників зі стажем роботи до п'яти років.

Неспецифічний вплив шуму на організм людини пов'язаний із виникненням збудження у корі великого мозку, гіпоталамусі і спин-ному мозку. У корі великого мозку на початкових етапах впливу шуму розвивається позамежове гальмування, яке виявляється порушеннями врівноваженості і рухливості процесів збудження та гальмування. На зміну цій фазі приходить виснаження нервових клітин, що харак-теризується дратливістю, емоційною неврівноваженістю, зниженням уваги, працездатності, погіршанням пам'яті.

Збудження з гіпоталамусу надходить у гіпофіз, а потім у кіркову речовину надниркових залоз. Зворотна реакція організму реалізу-ється за типом стресової реакції. При надходженні збудження у спин-ний мозок відбувається перехід його на центри вегетативної нервової системи, що спричинює зміни функцій багатьох внутрішніх органів.

Внаслідок тривалого впливу інтенсивного шуму розвивається шу-мова хвороба. Під шумовою хворобою розуміють загальне захворю-вання організму з переважним ураженням органа слуху, центральної нервової системи, системи кровообігу, травного каналу внаслідок три-валого впливу інтенсивного шуму.

Нормування шуму відбувається відповідно до ГОСТ 12.1.003—83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности». У стандарті наведена класифікація шуму за характером спектра (широкосмуговий і тональ-ний), часової характеристики (постійний, непостійний) тощо, даються визначення шуму, що коливається в часі, перервного та імпульсного, вводяться критерії оцінки та норми шуму для робочих місць різних виробничих приміщень.

Нормативи шуму диференціюють залежно від інтенсивності, часто-ти і характеру спектра, а також його часових коливань. Ця диферен-ціація виявляється в тому, що до існуючих нормативів додаються численні поправки щодо характеру спектра шуму (нормативи на то-нальний або імпульсний шум знижуються на 5дБ), місцерозташування об'єкта (нормативи шуму для курортних районів зменшуються на 5 дБ, для існуючої забудови можуть бути збільшені на 5 дБ), часу (нормативи шуму з 7 до 23 год можуть бути збільшені до 10 дБ), тривалості впливу (якщо шум діє протягом 15 хв, норматив може бути збільшений .до ІЗ дБ, 4 год — на 6 дБ).

Інфразвук (частота коливань до 20 Гц) сильно впливає на функції внутрішніх органів через те, що його частота може співпадати з ча-стотою коливань внутрішніх органів і тим самим впливати на останню.

Інфразвук з частотою 8 Гц найнебезпечніший для людини тому, що при достатній інтенсивності такого шуму можливий його вплив на а-ритм біострумів мозку. При цьому спостерігається послаблення впли-ву ретикулярної формації та інших підкіркових утворень на кіркові структури. При частоті 1—3 Гц можлива киснева недостатність через порушення ритму дихання, при 5—9 Гц з'являються хворобливі від-чуття у грудній клітці і нижніх ділянках живота. Допустимими рів-нями інфразвуку для середньогеометричних частот 2, 4, 8 і 16 Гц € 100 дБ, для 31,5 Гц — 103 дБ.

Біологічна дія ультразвуку (частота коливань більше ніж 20 000 Гц) обумовлена його механічним, тепловим і фізико-хімічним впливом. Звуковий тиск в ультразвуковій хвилі може змінюватися у межах ±303,9 кПа (3 атм). Від'ємний тиск спричинює виникнення всередині тканинної рідини порожнин, або розривів, що називається кавітацією. Кавітація призводить до деполяризації і деструкції моле-кул, спричинює їх іонізацію, що активує хімічні реакції, сприяє нор-малізації та прискоренню обміну речовин.

Теплова дія ультразвуку пов'язана в- основному з поглинанням акустичної енергії. Тепловий ефект, спричинений ультразвуком, може бути дуже сильним: при інтенсивності ультразвуку 4 Вт/см2 і тривалос-ті впливу 20 с температура тканин на глибині 2—5 см підвищується на 5—6 °С. Ефект впливу ультразвуку залежить від його інтенсивнос-ті. Ультразвук малої (до 1,5 Вт/см2) та середньої (1,5—3 Вт/см2) ін-тенсивності спричинює в тканинах позитивні біологічні ефекти, сти-мулює хід нормальних фізіологічних процесів. Така властивість ульт-развуку використовується в клініці при лікуванні з приводу хроніч-ного радикуліту, поліневриту, різних ускладнень після пошкодження суглобів, зв'язок і сухожилків.

Ультразвук значної інтенсивності (3—10 Вт/см2) має шкідливий вплив як на окремі органи, так і на організм у цілому. При місцевому впливі спостерігається ураження периферичної нервової та кровонос-ної систем (вегетативний поліневрит, парез пальців кистей, перед-пліччя).

Загальний вплив ультразвуку позначається симптомами з боку ЦНС (дратливість, гіперакузія, гіперосмія, побоювання яскравого світла, підвищення порога збудливості слухового, переддверно-завиткового та зорового аналізаторів). Ці зміни грунтуються на пору-шенні передачі нервового імпульсу від однієї нервової клітини до ін-шої в ділянках синапсів. Порівняно з високочастотним шумом ультра-звук значно слабше впливає на функцію слухового аналізатора, проте спричинює виразніші зміни функції переддверно-завиткового органа,, підвищує больову чутливість і порушує терморегуляцію.

Рівень ультразвуку з частотою більше ніж 20 000 Гц не повинен, перевищувати 110 дБ.

Вібрація нормується в децибелах за віброшвидкістю (Lv) або віб-роприскоренням (Lw) з урахуванням їхнього частотного складу. Це пов'язано з тим, що при малих амплітудах відчуття вібрації залежить від швидкості, а при великих і малих частотах — від прискорення. Вплив вібрації