залежить від способу передачі та напрямку, а також від частоти. За способом передачі людині розрізняють локальну і за-гальну вібрацію. "За напрямком дії загальну вібрацію поділяють на вертикальну (стопа — голова), що діє вздовж ортогональної осі системи координат (Z), і горизонтальну — вздовж осі X (спина — груди і навпаки) та Y (зліва — направо)ГЗа частотним скла-дом загальну вібрацію поділяють на низькочастотну з-переважанням енергії в октавних смугах частот 2 і 4 Гц, середньо-частотну — 8—16 і високочастотну — 31,5—63 Гц.
Локальна вібрація також нормується у трьох взаємно перпендику-лярних площинах: Zp (напрямок докладання сили), Хр (вісь рукоятки або місця обхоплення) та Ур (перпендикулярно до перших двох на-прямків). її, як і загальну, поділяють на низькочастотну — 8—16 Гц, середньочастотну — 31,5—63 і високочаст.,о тну — 125, 250, 500 і 1000 Гц. 1
1 Під час гігієнічної оцінки локальної вібрації треба враховувати те, що біологічний ефект її дії визначається локальною інтенсивністю енер-гії коливань, яка спричинює у тканинах змінні напруження (стиснення і розтягнення, зсув, крутіння, вигин). Тому вібрація малої інтенсивнос-ті полегшує циркуляцію тканинної рідини, може викликати розпад молекул і молекулярних комплексів, інтенсифікує ферментативні реакції, збільшує проникність клітинних мембран, здатна спричинити перебудову у хромосомному апараті клітин. На цьому грунтується вплив вібраційного масажу на організм людини.
Крім безпосередньої механічної дії вібрація може спричинювати в організмі опосередковані ефекти через залучення у зворотну реак-цію ЦНС, вегетативної та ендокринної систем. Помірні невеликі за інтенсивністю дози вібрації мають стимулюючий ефект на ЦНС, підвищують лабільність нервово-м'язових тканин, активують окисно-відновні процеси, діяльність системи гіпофіз — надниркові залози, щитовидної залози тощо.
Якщо діє локальна вібрація значної інтенсивності, насамперед страждає регуляція тонусу периферичних кровоносних судин. Без-посередні механічні та рефлекторні подразнення непосмугованої тка-нини судин призводять до ангіоспазмів. Крім того, подразнення навколосудинних нервових сплетень і механічне ушкодження нервових закінчень або стовбурів призводить до ще глибших порушень вазо-моторної координації та вегетативного поліневриту.
Під дією загальної вібрації особливо страждає ЦНС, бо потрапляє під вплив потужних аферентних імпульсів від величезної кількості імеханорецепторів. Це призводить до зниження амплітуди електро-енцефалограми, пригнічення а-ритму, домінування р-ритму. В корі великого мозку переважають процеси гальмування, порушуються нормальні кірково-підкіркові взаємозв'язки. Спинномозкові, таламічні та кіркові зони вібраційної чутливості у людини за локалізацією наближаються до судинно-рухового центра, а також до центрів больо-вої та температурної чутливості. Тому збудження з вібраційних цент-рів ірадіює на сусідні ділянки, насамперед на судинно-руховий центр, що зумовлює зміни у функціональному стані периферичних судин, а потім на центри больової та температурної чутливості, що спричинює розвиток гіпоталамічного (диенцефального) синдрому з нейроциркуля-торними порушеннями. Гігієнічну оцінку параметрів вібрації здій-снюють відповідно до ГОСТ 12.1.012—90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».