Середньорічна вартість основних засобів також характеризується незначними темпами зростання, що є нормальним. Проте, додаткову увагу слід приділяти не лише збільшенню вартості основних засобів, але й таким показникам, як коефіцієнт зносу та придатності основних засобів.

СУТЬ І ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧОГО МІСЦЯ

2.1. Поняття робочого місця.

Робоче місце - це частина виробничої площі з розміщеними на ній технічними, допоміжними, підйомно-транспортним обладнанням і устаткуванням, оснащеними різним інвентарем необхідним виконавцю або групі працівників для виконання виробничого завдання. Сам процес праці протікає на обмеженій частині виробничої площі - в робочій зоні.

Під робочою зоною розуміють площу в трьохмірному просторі в горизонтальній, вертикальній площинах, в межах якої робітник може нормально виконувати трудові дії. Отже, робоча зона - складова найбільш активна частина робочого місця, з концентрацією на ній засобів і предметів праці, які надаються у користування виконавцю.

Організація робочого місця на науковій основі передбачає раціональне розташування на науковій основі на визначеній виробничій ділянці устаткування, оснастки, створення зручностей і комфорту в роботі виконавців, обгородження їх від впливу шкідливої дії несприятливих факторів зовнішнього середовища, забезпечення безперебійного обслуговування робочих місць всіма видами послуг. Отже, в склад організації робочого місця входять: оснащення робочого місця, планування і його обслуговування.

На процес організації робочих місць впливає ряд факторів. Це перш за все технологія, яка застосовується, устаткування, яке використовується, тип виробництва зміст праці (фізична, легка, важка, розумова), форми і методи організації праці і т.д.

Від усіх цих факторів безпосередньо залежить успіх роботи. Так в масовому і в одиничному виробництвах по різному вирішуються питання оснащення і планування робочих місць.

Масове виробництво характеризується значним об'ємом продукції яка випускається при обмеженій номенклатурі виробу. За кожним робочим місцем закріплюється одна або обмежена кількість операцій. Тут широко використовується високовиробниче спеціальне обладнання і оснастка, застосовуються поточні методи організації виробництва при високому рівні механізації та автоматизації та процесів праці.

При одиничному виробництві номенклатура продукції достатньо різноманітна. На робочому місці виконується ряд операцій які не повторюються або рідко повторюються, верстати, агрегати, інструментальна оснастка, як правило, універсальні.

Робочі місця в цілях їх вивчення та аналізу класифікуються по окремих ознаках (рис 2.1). За ознакою поділу праці робочі місця поділяються на індивідуальні і колективні. На індивідуальному робочому місці, яке відповідає індивідуальній формі організації праці працює один виконавець. Особлива увага при його організації приділяється удосконаленню методів та заходів праці, скороченню трудових затрат на одиницю продукції. Тут легко враховується кількісні і якісні результати виконавчої роботи, а також відповідальність за збереження і правильну експлуатацію засобів і предметів праці. При організації колективних робочих місць важливим є правильний і чіткий розподіл функцій між виконавцями, взаємозв'язок їх трудових дій, яка включає дублювання при виконанні робіт, удосконалення методів і заходів спільної праці, забезпечення міжзмінної спадковості. Не менш важливим є і облік фізіологічних потреб, дії учасників колективної праці.

Рисунок 2.1 - Класифікація робочих місць.

Робоче місце слід розглядати як первинну ланку виробничого процесу, його організаційно технічну основу. Саме в цій ланці шляхом поєднання всіх трьох елементів виробничого процесу - засобів праці, предметів праці, і самої праці - досягається кінцева мета - створення нових споживчих вартостей.

Робоче місце - частина виробничої площі з розміщеними на ній технічними, допоміжними, підйомно-транспортним обладнанням пристроями, оснащенням та різнорідним інвентарем, необхідним виконавцю або групі виконавців для виконання виробничого завдання.

По розподілу праці робоче місце може бути індивідуальним і колективним. В залежності від числа обслуговуючих машин робочі місця бувають одноверстатні і багатоверстатні. По стабільності робочі місця розділяються на стаціонарні (постійні) і рухомі (періодично змінювані). Робочі місця по степені механізації виконуючих робіт поділяються на ручні, машинно-ручні, механізовані, автоматизовані і апаратурні.

По ступеню спеціалізації розрізняють спеціалізовані місця і універсальні.

Розрізняють технічні, організаційні і психофізіологічні вимоги до організації робочих місць. До технічних вимог відносять оснащення робочого місця підйомно-транспортним обладнанням, технологічним оснащенням, інвентарем, засобами зв’язку і т.д., які враховують специфіку робіт, що виконуються.

Організаційні вимоги складаються з знаходження більш раціонального поєднання засобів і предметів праці з робітниками шляхом оптимального розміщення всіх елементів оснащення, засобів і предметів праці в межах зони робочого місця, доцільного розподілу функцій по обслуговуванню робочих місць між безпосередніми виконавцями і обслуговуючим персоналом, в створенні безпечних і здорових умов праці і т.д.

Правильне оснащення робочих місць вимагає точного і повного встановлення переліку видів і елементів оснащення і характер їх використання.

Види оснащення:

Основне технологічне обладнання;

Допоміжне обладнання;

Технологічне оснащення;

Організаційне оснащення.

При розміщенні робочих місць на дільниці (в цеху) перш за все враховується тип виробництва і використана технологія. Не можна допустити, щоб робоче місце "випадало" з загального виробничого ланцюжка, або було "вузьким місцем", яке порушує ритм виробництва і знижує випуск продукції. Потрібно також враховувати технологію, маршрути руху деталей, транспорту, забезпечення прямого протікання вантажопотоків, виключити зустрічні потоки і які пересікаються, потрібно враховувати освітлення робочого місця, важливо передбачити зручні і безпечні шляхи переміщення вантажу і людей.

Процес праці здійснюється в часі і просторі.

На підприємствах промисловості виробничі процеси являють собою сукупність процесів праці (часткові процеси) по створенню нового виду продукції. Розрізняють дві сторони виробничого процесу: технологічну і трудову. Технологічна пов'язана з перетворенням предмету праці в готову продукцію. Трудова сторона - це сукупність дій виконавців по здійсненню комплексного технологічного процесу. Виробничі процеси в залежності від участі в них робочих можуть бути поділені на ручні, машинно-ручні,