Про ефективність використання робітників за кваліфікацією можна судити по співпаданню розряду виконуваних робіт з розрядом робітників, що їх виконують. Відповідність розряду виконуваних робіт тарифному розряду робітників визначається за допомогою коефіцієнта використання робітників за кваліфікацією.

- Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією:

Крк = Ррк / Ррб , (1.6)

де Ррб - середній тарифний розряд виконуваних робіт,

Ррк - середній тарифний розряд групи робітників.

Наступним етапом аналізу чисельності працівників підприємства є аналіз руху робочої сили. Зміна чисельності працівників підприємства за звітний період характеризується системою абсолютних і відносних показників. Рівень інтенсивності руху працівників показують коефіцієнти обороту щодо прийому і вибуття, плинності кадрів.

-Коефіцієнт обороту щодо прийому визначається діленням числа працівників, прийнятих на роботу за період, що аналізується, на середньоспискову чисельність працівників:

Коп = Чпр /Чсс , (1.7)

де Коп – коефіцієнт обороту щодо прийому;

Чпр- чисельність прийнятих, чол. ;

Чсс – середньоспискова чисельність, чол..

-Коефіцієнт обороту щодо вибуття:

Ков = Чвб /Чсс , (1.8)

де Ков - коефіцієнт обороту щодо вибуття;

Чвб- чисельність вибулих, чол. .

-Коефіцієнт плинності кадрів визначається як співвідношення звільнених за власним бажанням, і звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності працівників:

Кпл = Чзв /Чсс*100 , (1.9)

де Кпл - коефіцієнт плинності кадрів,%;

Чзв- чисельність працівників звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни, чол..

- Коефіцієнт стабільності кадрів характеризує постійність складу працівників на підприємстві і визначається за формулою:

Кск = 1-Чзв /(Чсс-Чпр) , (1.10)

де Чзв- чисельність працівників, які звільнилися за власним бажанням та через порушення трудової дисципліни.

Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного середньоспискового робітника.

Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочого часу середньоспискового робітника.

В цьому балансі явочне число днів виходу визначається шляхом віднімання від номінального фонду робочого часу в днях (календарний фонд мінус кількість вихідних і святкових днів) кількості цілоденних невиходів. Фактичну тривалість робочої зміни визначають відніманням від номінальної тривалості робочої зміни в годинах кількості годин скорочення робочої зміни.

Добуток явочного числа днів виходу на фактичну тривалість робочої зміни дає дійсний річний фонд робочого часу середньоспискового робітника в годинах.

Використання робочого часу найповніше проявляється в показниках

структури календарного, табельного та максимально можливого фондів робочого часу.

Календарний фонд часу – це весь календарний час даного періоду, тобто це сума всіх видів явок і неявок працівників за даний період (незалежно від причини їх виникнення):

Тк = Тр+ Тсв+ Тв+ Тнп+ Твч, (1.11)

де Тр- відпрацьований час;

Тсв- святкові та вихідні дні;

Тв- час чергових відпусток;

Тнп- неявки з поважних причин;

Твч- втрати робочого часу.

Із наведених складових календарного фонду часу певних пояснень вимагають дві останні складові.

Неявки з поважних причин – це ті невиходи,що зумовлені відпустками у зв’язку з навчанням(Твн) ,відпустками по вагітності та пологами (Твп) , хворобою (Тх) та іншими неявками, які дозволені законом, наприклад, час виконання державних обов’язків

Тнп= Твн+ Твп+ Тх+ Тдо, (1.12)

Втрати робочого часу можуть виникати в зв’язку з невиходами за дозволом адміністрації (Тнд), цілоденними простоями (Тцп) та прогулами (Тп)

Твч= Тнд+ Тцп+ Тп (1.13)

Цілоденні простої – це час (дні, години), коли робітник вийшов на роботу, але фактично до роботи не приступив (незалежно від причин). Наприклад, робітник не працював цілу зміну в зв’язку з простоєм, що був викликаний зупинкою машин через відсутність енергії, сировини, тощо.

Календарний фонд робочого часу визначається як добуток середньоспискової чисельності робітників на кількість календарних днів даного періоду. Календарний фонд можна виразити ів людино-годинах.

Для цього календарний фонд часу в днях множать на середню тривалість робочого дня. Табельний (номінальний) фонд часу – це календарний час за мінусом загально святкових та вихідних днів

Тт= Тк- Тсв (1.14)

Розрахунок табельного фонду часу проводиться аналогічно вказаному вище.

Максимально можливий (явочний)фонд робочого часу – це календарний фонд часу за мінусом загально святкових, вихідних днів, днів чергових відпусток, неявок з поважних причин та втрат робочого часу

Ткм= Тк-(Тсв+ Тв+ Тнп+ Твч), (1.15)

Максимально можливий фонд робочого часу це той максимальний фонд часу, який можна використати в даному періоді. Цей час називають ще явочним часом.

Відпрацьований фонд робочого часу – це час (дні, години) роботи працівників незалежно від того, скільки годин і на яких роботах вони працювали. В практиці управління трудовими ресурсами його називають ще ефективним фондом часу.

До відпрацьованого часу відносять: час, фактично відпрацьований на даному підприємстві, включаючи і надурочну роботу та роботу у святкові та вихідні дні; час, відпрацьований за межами підприємства за нарядами та у відрядженнях; час простоїв за основним місцем роботи, коли робота виконувалась на інших ділянках та робочих місцях. Облік робочого часу в людино – днях показує кількість явок та неявок на роботу з виявленням причин неявок. За даними цього обліку можна встановити питомі ваги явок та неявок, а також цілоденних простоїв.

Використання робочого часу найповніше проявляється в показниках структури календарного, табельного (номінального) та максимально можливого (ефективного) фондів робочого часу.

При оцінках балансів фонду часу важливо визначити та охарактеризувати тенденції в структурних змінах складових частин балансів,

рівень раціоналізації в зміні структури трудовитрат. Це і є одним з об’єктів управління використання робочого часу.

Для характеристики рівня використання робочого часу користуються системою показників – коефіцієнти використання часу, які доцільно задавати (планувати) кожному виробничому підрозділу.

Коефіцієнт використання календарного часу – визначається співвідношенням відпрацьованого