Наскільки мені відомо, на сьогодні ведеться підготовка нового Трудового кодеку. Всі питання правового регулювання діяльності трудових колективів потребують переоцінки у напрямку орієнтації їх на ринкові відносини і демократичні принципи.

„Україна мусить відмовитися від тоталітарного спадку СРСР, у якому головним завданням держави було зробити з громадян слухняних виконавців або ж в’язнів [10]”*** «План розвитку країни» [10]* З таких позицій потрібно розглядати не тільки конкретні повноваження трудового колективу, його права і обов’язки, а насамперед сили тяжіння трудового колективу.

Основу конкретних пропозицій потрібно покласти об’єктивні суспільні інтереси роботодавця і найманих працівників. Щодо інтересів, то їх можна поділити на дві групи: спільні (ті, що збігаються) і протилежні.

Таким чином трудовий колектив має спільні інтереси з власником у стратегічному, і такому бажаному для обох сторін питанні про отримання якомога більшого прибутку, в ефективній організації виробництва, у доборі кваліфікованих і сумлінних кадрів, у забезпеченні внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, дотриманні техніки безпеки, охорони праці. Слід підкреслити, що трудовий колектив зацікавлений в отриманні роботодавцем більшого прибутку лише в тому разі, якщо сам трудовий колектив безпосередньо, або через своїх представників бере участь у розподілі такого прибутку. В іншому разі сподівання на підвищення продуктивності праці, на поліпшення її якості та якості продукції таких установ.

Що стосується добору кадрів, ви можете спитати, яке відношення мають працівники до цього підбору? А відповідь є досить простою. Звичайно, підбором кадрів займається кадрова служба або відділ кадрів, а очолює це керівник підприємства. Вони виконують основну роботу щодо добору кадрів, проте особа, що прийнята на роботу буде працювати і з керівником, і з трудовим колективом, і від того чи ця особа вживеться в цей колектив залежить її подальша робота.

Протилежні інтереси лежать в основі розподілу прибутку, оплати праці, відрахувань з прибутку на заходи щодо впровадження нових захисних технічних засобів, безпеки праці, нешкідливих і безпечних технологій, фінансування з прибутку заходів щодо соціально-побутового обслуговування працівників, надання додаткових трудових пільг. Зона розбіжностей соціальних інтересів досить велика, і традиційно в суспільній свідомості і в правовому регулюванні ці суб’єкти перебувають на різних сторонах „одної дороги”.

Отже, із вищесказаного явно видно, що поняття «трудовий колектив» має охоплювати тільки найманих працівників, котрі працюють за трудовим договором. Причому йдеться про працівників, які працюють на підприємстві, як правило, на умовах трудового договору, укладеного на невизначений час, оскільки угоди, які укладаються за участю трудового колективу, як правило мають довгостроковий характер. З огляду на це особи, які виконують для підприємства разові роботи за цивільно-правовими договорами, або ж працюють як тимчасові працівники, до складу трудового колективу включатися не повинні.

Виходячи з сказаного вище до трудового колективу включаються усі працюючі власники, трудові відносини яких виникають із членства , отже, згідно ст..2 статті 3 КЗпП особливості їх праці можуть суттєво відрізнятися від умов праці найманих працівників. Очевидно, неможливо в такому варіанті забезпечити належне укладення колективного договору, бо зміщування сторін приводить у непридатність сам принцип соціального партнерства, і перетворює таку угоду в декларацію.

Оскільки тема нашої курсової роботи включає поняття «види трудового колективу», то слід сказати, що: «існує два види трудових колективів залежно від форм власності, на якій засновано підприємство:

1) трудовий колектив із правом найму робочої сили (тобто трудовий колектив працюючих власників);

2) трудовий колектив держаного ті іншого підприємства, в якому частка держави або місцеві ради становлять становлять у власності майна більш як 50%** Закон України «Про підприємства в Україні» [8].[8]

Тому слід розрізняти і повноваження цих видів трудових колективів.

Тож трудовий колектив з правом найму робочої сили:

розглядає і затверджує проект колективного договору;

розглядає і вирішує згідно із статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;

бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивності праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує питання про представлення працівників до державних нагород.

Таким чином як ми уже сказали, трудовий колектив є колективом працюючих власників, проте що саме розуміються під цим? Всі вище перелічені права охоплюються повноваженнями працюючих власників самостійно вирішувати питання організації управління, надання самим собі пільг. Але з іншого боку, якщо ми самі собі будемо надавати пільги, то хіба це буде наймана праця? Зрозуміло, що такий колектив, може і повинен врегульовувати питання встановлення колективних умов праці в локальному нормативно-правовому акті. Проте чинне законодавство говорить, що цей акт не може бути визнаний колективним договором. Таким чином присутнє договірне регулювання праці, співвласники домовляються між собою, бо в одній особі поєднують і власників і працівників. Тому мови йти про найману працю не може, дана праця є самостійною, «тобто те, що вважаю за потрібне».

Щодо другого виду трудового колективу, то він володіє такими повноваженнями:

разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об’єднання підприємств;

приймає рішення про оренду підприємства;

вирішує питання щодо створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.

Слід сказати, що дані повноваження на сьогодні є вичерпними. Проте був певний час, у якому до даних повноважень добавлялись наступні:

розглядати з власником