спільно з власником підприємства визначати умови найму керівника;

брати участь у розв’язанні питань про виділення зі складу підприємства одного чи декількох структурних підрозділів для створення нового підприємства.

Дані повноваження, як ви бачите, значно розширювали коло діяльності трудового колективу. Вони були припинені Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. Коли було позбавлено трудового колективу істотних прав, значно посилилося становище роботодавця, неконтрольованість його управлінських рішень. Було унеможливлено право трудового колективу брати участь у розподілі прибутку, оскільки ці питання повинні зазначатись у статуті підприємства, а статут затверджується його власником. І хоча для державних підприємств статут затверджується власником майна за участю трудового колективу, у багатьох випадках підприємство створюється, а працівники ще й ненайняті й ніяк не можуть впливати на положення статуту підприємства.

У цьому випадку коли власник виділяє кошти на соціальний захист працівників, це виглядає своєрідною доброчинністю з його боку, що є дуже неправильно, що суперечить принципам соціального партнерства і принижує гідність працівників.

І тут ми бачимо порушення того принципу який говорить що власник і наймані працівники рівними у правах, тож власник стоїть на щабель вище від працівника. Це досить типова ситуація на сьогодні. І це є першою проблемою яка потребує вирішення.

Необхідно відмітити, що деякі кроки у цьому напрямі були. Зокрема, Кабінет Міністрів України зобов’язався: Вивчити у першому кварталі 2002 року питання про розподіл прибутків між роботодавцем та найманими працівниками з метою забезпечення повного відшкодування вартості робочої сили і створення передумов для повноцінного функціонування ринку праці як однієї з основних складових ринкової економіки. Однак 2002 р. вже закінчився, рішення з цього питання не прийнято, а профспілки поки що не оголосили про свої наміри добиватися виконання цього зобов’язання.

Законодавством України встановлюється, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи. Власник може делегувати ці права раді підприємства чи іншому органу що передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу. Рішення із соціально-економічних питань щодо діяльності підприємства виробляються і приймаються його органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

Таким чином, підсумовуючи перше питання слід сказати, що ми дізналися і розкрили поняття трудового колективу, згадали про види колективів і що є найбільш цікавим, знайшли перший недолік у чинному законодавстві, що регулює діяльність трудового колективу. І вирішення даної проблеми залежить від нас і стосується наших інтересів у майбутньому.

1.2. Повноваження трудового колективу

Коло повноважень і компетенція трудового колективу та його виборних органів визначаються в статуті підприємства. Також статут визначає і орган, що має право представляти інтереси трудового колективу. До таких органів можна віднести: ради трудового колективу, ради підприємства, профспілковий комітет та ін.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств в Україні, на яких використовується наймана праця, реалізуються, звичайно якщо інше не передбачено статутом, загальними зборами або конференцією і їх виборним органом. Детальніше про дані збори. Члени виборного органу обираються таємним голосуванням на зборах чи конференції трудового колективу. Вони обираються терміном на 2-3 роки. Кількість голосів за їхні кандидатури не може бути меншою ніж 2/3.

Повноваження трудового колективу виявляються у процесі певного виду їх діяльності. Чинним законодавством про працю передбачено повноваження трудового колективу у встановленні колективних умов праці, укладенні колективного договору, встановленні робочого часу, забезпеченні трудової дисципліни, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, схваленні комплексних планів щодо поліпшення охорони праці й контролю за їх виконанням, утворенні комісії з трудових спорів на підприємстві.

Поговоримо про досить важливе на сьогодні питання, що у нас дотримується дуже погано – питання охорони праці. Чинним законодавством встановлюється: «в Україні упроваджено інститут уповноважених трудових колективів, з питань охорони праці, що має створюватись на підприємствах, установах, організаціях для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці [5]»** Закон України «Про охорону праці» [5]. В Україні існує спеціальний комітет, що здійснює нагляд за охороною праці. Наказом цього комітету від 28 грудня 1993 р. на виконання Закону України «Про охорону праці» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. «про заходи щодо дотримання Закону України «Про охорону праці» затверджено Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. У наказі встановлено, що діяльність з охорони праці і розробка локальних положень на підприємствах має проводитись на основі залучення широких кіл працівників до здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці на виробництві.

На мою думку даний механізм щодо забезпечення контролю за дотриманням охорони праці є недосконалим. Чому? Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці затверджується загальними зборами трудового колективу підприємства. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці обираються простою більшістю голосів на загальних зборах колективу підприємства, цеху, зміни, дільниці, бригади тощо відкритим голосуванням з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. То чому ж цей механізм недосконалий? А тому, що попри всі заходи охорона праці на підприємствах залишається ледь не на останньому місці. Можливо це залежить від таких осіб що займаються даним питанням, а можливо і від інших факторів. Тому потрібно прийняти ряд законів для зміни даного питання і поліпшення ситуації.

У ст.. 252-255 КЗпП встановлено принципи матеріальної зацікавленості трудового колективу в результатах господарської діяльності. Зарахування працівників до бригади має проводитись