Законодавством України встановлюється що всі питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства, колективним договором і законодавчими актами України. Пенсіонери й інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються рівними з його працівниками медичним обслуговуванням, забезпечуються житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади. Підприємство зобов’язане постійно поліпшувати умови праці та побуту жінок, підлітків, жінок що мають малолітніх дітей. Підприємства забезпечують певну кількість броні для працевлаштування інвалідів, безробітних за направленнями служби зайнятості. Прочитавши даний абзац, то виникає така думка, що підприємства і служби зайнятості – це своєрідні «органи спасіння». Якоюсь мірою воно так і є, адже служба зайнятості багато робить для людей, проте щодо працевлаштування інвалідів я не згоден. Згідно законодавства якщо підприємство складається із 15-25 чоловік, то на ньому має працювати мінімум 1 інвалід. На сьогодні дуже мала кількість підприємств із інвалідами, тому даний принцип (4%) потрібно збільшити мінімум у 2 рази.

Законодавство передбачає права трудових колективів щодо набуття права власності на майно свого підприємства, а також право на оренду майна державних підприємств. Трудовий колектив підприємства має право ухвалювати рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу і створити господарське товариство з цією метою протягом 15 днів після отримання повідомлення Фонду державного майна України. Рішення про оренду вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини членів трудового колективу підприємства. Створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне право над іншими фізичними і юридичними особами на укладення договору оренди майна того державного підприємства, структурного підрозділу, де створено це товариство [9]** Закон України «Про оренду державного комунального майна» [9].

Орендар має право викупу орендованого майна згідно із законодавства з питань приватизації.

Для спільної участі у приватизації підприємства члени трудового колективу мають право створити господарське товариство, яке засновується на основі рішення загальних зборів, у яких брали участь 50% працівників підприємства чи їх уповноважених представників.

Члени організації орендарів, члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, і колишні працівники об’єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звільнені за п.1 ст.40 КЗпП і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи що мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві а також інваліди, звільнені у зв’язку з каліцтвом чи професійним захворюванням, мають право на пільгове придбання акцій на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифіката і додатково на половину його суми. Працівники підприємства, що приватизується мають право об’єднатися для випуску контрольного пакета акцій.

Господарське товариство до складу якого увійшло не менше 50% працівників підприємства користується пріоритетним правом випуску, а також – на розстрочку платежу на термін не більше 1 року з первинним внеском не менше 30% ціни. Керівники, їх заступники, головні фахівці та керівники структурних підрозділів державних підприємств, що перетворюються на відкриті акціонерні товариства мають право придбати акції на суму 5% статутного фонду товариства з відстрочкою оплати на 1 рік після придбання акцій працівниками. Цікавою умовою є те, що це дозволяється тільки після того, як працівниками буде зроблена покупка акцій, а у нас сьогодні це не завжди дотримується.

На приватизованому підприємстві не допускається звільнення працівників з ініціативи нового власника протягом 6 місяців. Колективний договір укладений на такому підприємстві зберігає свою чинність протягом терміну його дії, але не більше як 1 рік. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового колективного договору.

У процесі встановлення нових умов, зміни існуючих соціально-економічних умов праці, укладення чи зміни колективного договору, угоди, їх виконання, застосування законодавства про працю між роботодавцем і трудовим колективом можуть виникати спори, що є досить типовим на сьогоднішній день. У такому випадку „трудовому колективу надаються спеціальні повноваження щодо формування колективних вимог, і встановлена процедура їх розгляду [10]”** «План розвитку країни» [10]. Також законодавством передбачено право працівників на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Даний пункт є досить важливим, адже захист своїх прав є одним із конституційних принципів, проте „якісне правосуддя неможливе без якісного виконання судових рішень [4]”. І забезпечення виконання судових рішень є однією із функцій держави, і слід сказати що дана функція часто зловживається через вплив власника підприємства, фінансові можливості якого є сильнішими чим підлеглого йому працівника.

Отже, підсумовуючи дане питання слід сказати, що ми знайшли ше кілька недоліків у законодавстві щодо трудових колективів. Вони стосуються праці інвалідів і виконання судових рішень. А щодо повноважень трудового колективу, то необхідно відмітити, що вони повністю охоплюють усі сторони діяльності колективу і є вичерпними.

РОЗДІЛ 2. СТАТУС ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ

2.1. Визначення правового статусу трудового колективу

Співпраця трудового колективу із власником має дуже велике значення. У практиці ділового менеджменту відомо, що фірми, які процвітають, свій успіх будують не на відстороненні трудового колективу від власника, а навпаки, на активній співпраці, співучасті, партнерстві цих сторін. За кордоном у багатьох підприємствах трудові колективи відіграють важливу роль в управлінні підприємствами. Йдеться про функціонування