Україна, як молода і країна що перебуває на стадії розвитку повинна брати приклад із своїх західних сусідів. До прав трудового колективу слід додати ряд таких особливостей як право на участь у прийнятті рішень щодо стратегії розвитку підприємства та інвестиційної дфяльності. На мою думку це тільки позитивно вплине на розвиток підприємства.

Климов І.Я. зазначає, що недостатність колективно-договірного регулювання та укладення колективних договорів на підприємствах призвели до того, що цей вакуум заповнили представництва працівників (персоналу підприємств). При цьому автор вважає, що взаємовідносини профспілок і органів представництва трудових колективів, їх взаємний зв’язок, співробітництво і взаємний вплив, розподіл повноважень і юрисдикції, елементи суперництва створюють серйозні проблеми як політичного так і юридичного характеру.

Законодавче визначення правового статусу трудових колективів в Україні не можна визнати задовільним. Є численні свідчення про згортання ідеї трудового колективу в трудовому законодавстві. Важко погодитися з тим, що 2001 р. було виключено із статті 252 КЗпП гарантії для працівників, обраних до рад підприємств і рад трудових колективів, такі гарантії залишено лише для виборних працівників профспілкових органів.

Також довгий час приймається закон „Про трудові колективи”. Причини ці лежать у політичній площині. Виходить так, що у визнанні статусу трудових колективів не зацікавлені ані профспілки, ні роботодавці, ні держава. Даних суб’єктів влаштовує такий термін як „наймані працівники”, який немов би і визначає суб’єкти, а водночас нікого ні до чого не зобов’язує. 1988 р. були спроби надати трудовим колективам численних повноважень, серед яких трудові колективи мали право брати участь у виборах керівника підприємства. Ради трудового колективу так завзято взялись до реалізації таких повноважень, що виникло серйозне протистояння між радами трудового колективу і профспілками, тому що останні були занепокоєні виросшим авторитетом рад серед працівників. Водночас роботодавці не хотіли вибачити загальним зборам трудових колективів численні поразки при виборах керівників підприємств та структурних підрозділів. 20 березня 1991 р. ці повноваження трудових колективів було виключено із КЗпП. А тепер виникає питання, певне допустивши кілька помилок, ми готові так швидко здатися? Існує таке твердження: „не робить помилок той, хто нічого не робить”, тому дані норми слід повернути.

Визнання трудових колективів повноправними суб’єктами дасть змогу змінити ставлення до самої категорії „наймані працівники”, яка набуде необхідної конкретики. Адже йтиметься про трудові колективи найманих працівників підприємства, підприємств галузі, регіону, нарешті – держави. Це дещо змінить акценти.

Також буде вирішено проблему представництв від працівників. Адже профспілка на підприємстві може не охоплювати усіх працівників. нині ця проблема не розв’язана належним чином. На це звернув увагу під час обговорення концепції проекту Трудового кодексу України професор Паризького університету, президент французької асоціації спеціалістів у сфері трудових відносин Жан Мішель Олів’є. Він зазначив: „Дуже важливим аспектом трудових відносин, який, на жаль, не згадується в запропонованій концепції, є питання обрання на підприємстві представників найманих працівників. У Франції це називається інститутом представників працюючого персоналу. Їх обирає весь колектив найманих працівників. В запропонованому документі не йдеться про представників, які обираються трудовими колективами.

Таким чином, ми бачимо що досвід у процесі формування рідного законодавства західноєвропейських сусідів є досить корисним. Багато можна навчитися просто безплатно. Нам потрібно запозичити так званий інститут представників працюючого персоналу у французів, та ряд повноважень, що застосовуються у трудових колективах підприємств Німеччини.

Тож ви напевне помітили що це кілька недоліків у нашому законодавстві щодо трудових колективів все ж таки є і ми повинні намагатися їх вирішити. Також статус трудового колективу тими нормативними актами що на сьогодні є до кінця не визначений, існує багато неув’язок щодо розмежування прав трудових колективів і профспілок, але це уже наступне питання.

2.2. Розмежування прав трудових колективів і профспілок на підприємстві

Для того, щоб зуміти розмежувати трудові права профспілок і трудових колективів слід мати поняття про них. Ну про трудові колективи ми говорили дуже багато, то спочатку поговорими про профспілки.

Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Вони створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. „Професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова організація, яка об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх трудової діяльності [7]”** Закон України «Про професійні спілки, їх права і обов’язки».

Метою діяльності профспілок є представництво, здійснення та захист трудових соціаньно-економічних прав та інтересів членів профспілки. Слід сказати, що певною мірою мета профспілок збігається із метою діяльності трудових колективів.

Адже трудовий колектив також представляє інтереси працівників. Проте у даному питанні сфера діяльності є ширшою адже у питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

Уважно ознайомившись із чинним законодавством слід визначити, що основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю. Проте це ми сьогодні говоримо про таке широке коло діяльності