СТУП

В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці робітників, а й від ефектив-ності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним ор-ган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом дохо-дів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складо-вою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

Заробітна плата - є важливим засобом підвищення зацікавленості пра-цюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів ви-робленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціону-вання, важливими задачами стали: прискорення науково-технічного прогре-су, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшен-ня використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисе-льності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фі-рми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежу-ються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інфор-мацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стежен-ня за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочо-го часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продукти-вності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробіт-ної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях госпо-дарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключения трудо-вого договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов'язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв'язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

ля того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на під-приємстві створені:

контроль за чисельністю персоналу та використанням робо-чого часу; розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;

правильність документального оформлення виробки робо-чих та службовців;

своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

планування звітів про працю.

своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за "трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона вста-новлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відряд-них розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним за-конодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками робо-ти за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В економічній системі, що ґрунтується на різноманітних формах власності і господарювання, механізм організації заробітної плати складається з таких елементів:

1. ринкового регулювання;

2. державного регулювання;

3. колективно-договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних угод; колективних І договорів на рівні підприємств; трудових договорів з найма ними працівниками;

4. механізму визначення індивідуальної заробітної пла-ти безпосередньо на підприємстві (в структурному підроз-ділі) з використанням таких елементів, як тарифна система або безтарифна модель, нормування праці, форми і системи оплати праці та преміювання.

Хоча кожне підприємство (а інколи і структурний підроз-діл) має свою специфіку в організації оплати праці, її органі-заційними основами завжди є: забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю продукції; регулювання трудових відносин, забез-печення рівноправності роботодавця і працівника; вдоско-налення нормування праці; вибір моделі, форм і систем опла-ти праці, взаємозв'язок розмірів заробітної плати з обсягами та вартістю виробленої продукції. Розглянемо їх детальніше. Дотримання вимоги забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зменшенні її витрат на одиницю про-дукції є одночасно гарантією як зростання трудових доходів працівників, так і підвищення ефективності виробництва (за інших однакових умов), що відповідає інтересам всіх учас-ників трудового процесу і вимогам ринку.

При організації заробітної плати на підприємстві зачіп-ляються нагальні інтереси як найманих працівників, так і роботодавців. У демократичному суспільстві обидві сторони повинні мати рівні права у вирішенні питань оплати праці. Тому колективні угоди між адміністрацією підприємства (як представником роботодавця) і профспілкою (як представни-ком працівників) стають у ринкових умовах найдієвішою формою регулювання трудових відносин, у тому числі з