між товарною пропозицією та попитом.
Тарифна система оплати праці
Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати праців-ників підприємства залежно від" їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці вклю-чає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється без-посередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку пер-шого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнти визначається складністю виробництва і робіт що виконуються, і обумовлені в колективному договорі.
Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі аб-солютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Тарифна ставка робітника першого розряду обумовлюється в колективному договорі й залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати, встановлених галузевою та генеральною тарифними у годам.
Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) — це збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і про-фесій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників прово-диться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, формують-ся програми підготовки і підвищення кваліфікації робіт-ників.
езтарифна модель оплати праці
Економічні свободи, що їх одержали підприємства з початком перехідного до ринкової економіки періоду, сприя-ли зростанню активності в пошуках найраціональнішої органі-зації праці і її оплати. Разом з тим такі причини, як інфляція, проблеми збуту, порушення господарських зв'язків, нестабільність податкового законодавства та інші ускладнюють роботу підприємств настільки, що не завжди вони мають можливість
Спільним для безтарифних систем оплати праці е таке: *працівникам гарантується лише мінімальний обов'язко-вий рівень заробітної плати, існування якого обумовлене зако-нодавством про мінімальну заробітну плату. Цей обов'язковий гарантований рівень може бути однаковим для всіх працівни-ків, а може відрізнятися в залежності від їхньої кваліфікації та відповідальності робіт, але в будь-якому випадку він, з одного боку, не може бути нижчим офіційно встановленої мінімальної заробітної плати, а з іншого, повинен становити невелику частку в загальній сумі заробітку працівника;*
спочатку визначається загальна сума заробленої колек-тивом заробітної плати, потім з неї вираховується сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприєм-ства, а залишок (він повинен становити більшу частину) роз-поділяється між членами колективу за певними встановле-ними заздалегідь правилами. В цьому плані безтарифні сис-теми організації оплати праці належать до групи колектив-них систем організації оплати праці, і всі члени трудового колективу зацікавлені в покращанні кінцевих результатів спільної роботи;*
у рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати ставляться всі працівники підприємства, незалежно від категорії і посади. Правила розподілу колек-тивного заробітку складаються так, щоб зацікавлювати кож-ного працівника в покращанні саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату. Оскільки таке покращання в принципі не обме-жене, то і можливості зростання індивідуального заробітку також не обмежені (при тарифній системі організації опла-ти праці ці можливості фактично обмежуються досягнен-ням найвищих кваліфікаційних розрядів);*
найважливішою проблемою є розробка правил розподілу колективного заробітку саме таким чином, щоб максимально
націлювати працівників на покращання саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінце-вого результату. Справа в тому, що зростання зарплати будь-кого з членів колективу без адекватного збільшення кінце-вого результату означатиме зменшення заробітків інших членів колективу. Питання соціальної справедливості тут стоять дуже гостро. Тому умовою ефективного застосування безтарифних систем організації оплати праці є наявність такого колективу, члени якого добре знають один одного, бачать і можуть оцінити роботу інших, цілком довіряють своїм керівникам. Як правило, це невеликі трудові колективи з постійним складом працівників, об'єднаних однією метою.
Система оплати праці складається з двох підсистем - погодинної (оплата "праці залежить від відпрацьованого часу і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів) та відрядної (оплата праці залежить від виготовленого обсягу продукції (робіт чи послуг) з урахуванням складності й умову праці та відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт чи послуг) встановленої якості).
Погодинна підсистема має дві форми оплати праці:
погодинна проста оплата здійснюється за кількість відпрацьо-ваних годин (днів) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів.
погодинно-преміальна оплата здійснюється, як і при простій погодинній формі, але крім того працівнику виплачується премія за особливі умови роботи (безаварійність, своєчасне і повне виконання завдань тощо.
Відрядна підсистема має такі форми оплати праці:
пряма відрядна оплата залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт чи послуг) та розцінок.
відрядно-преміальна оплата праці залежить від суми заробітку за відрядними розцінками й обсягу виготовленої продукції та встановленого розміру премій.
непряма відрядна використовується для оплати праці допоміж-них працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують. що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу. З відрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому, що зі збільшенням обсягу виготовленої продукції зростає розцінка
акордна форма передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За скорочення робочого часу і виконання якісної роботи може бути додатково нарахована премія.
колективно-відрядна (бригадна) форма застосовується у промисловості при випуску продукції на кінцевій