Для повнішого розуміння сутності заробітної плати слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки вона перестає бути лише задекларованою частиною суспільного продукту. Її роль і значення стають набагато більшими і глибшими. Формуючись на межі відносин безпосередньо виробництва і відносин обміну робочої сили, заробітна плата має забезпечувати об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю.

Заробітна плата є водночас макро - і мікроекономічною категорією, важливою складовою виробництва. Її рівень пов'язаний з потребами працівника і з процесом виробництва, його результатом, бо джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Сутність заробітної плати з огляду на сучасне уявлення можна з'ясувати за умов розгляду заробітної плати принаймні з п'яти позицій.

По-перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу).

Заробітна плата виступає найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих в результатах свої праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробництва продукції, поліпшення її якості та асортименту [1, ст.185].

По-друге, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу [2, ст. 387].

Заробітна плата залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійно-ділових якостей працівників, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Джерелом коштів на оплату праці є власні кошти - доход підприємства.

По-третє, у сучасному товарному виробництві, що ґрунтується на наймі робочої сили, заробітна плата – це елемент ринку праці, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає свою робочу силу. З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий доход, який він отримує у результатні реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворенню робочої сили.

В економічній теорії, заробітна плата – це ціна робочої сили, яка відповідає вартості предметів споживання і послуг, що забезпечують відтворення робочої сили, задовольняючи фізичні і духовні потреби працівника і членів його сім’ї [11].

Такий підхід до поняття категорії „заробітна плата”, визначається вартістю відтворення робочої сили, через відповідних рівень споживання товарів і послуг, характеризує відношення суспільства до обґрунтування розмірів заробітної плати. На рівні підприємства ця величина коректується з врахуванням прибутковості підприємства, кількості і якості праці робітників. Фактичний розмір заробітної плати визначається кількістю коштів, що виділяє роботодавець з цією метою [3].

По-п’яте, для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці [4, с.11].

Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона в системі товарно-грошових відносин виконує низку функцій, а саме:

Функція забезпечення матеріального стимулювання працівників у збільшенні виробництва високоякісної продукції і підвищенні продуктивності праці обумовлена взаємозв'язком витрат праці на виробництво окремих видів продукції та її результатів.

Як відомо, важливою умовою високопродуктивного використання робочої сили на підприємствах є послідовне здійснення принципу особистої матеріальної заінтересованості. Практика показує, що на підприємствах з високим рівнем заробітної плати, як правило, вища продук-тивність праці, краще використовуються трудові ресурси, вища питома вага кваліфікованих кадрів, краща організація й дисципліна праці, вища дохідність виробничої діяльності.

Високооплачувана праця створює матеріальну заінтересованість виробничого персоналу підприємства в трудовій активності, підвищенні своєї кваліфікації і закріпленні кваліфікованих кадрів на даному підприємстві. Висока заробітна плата спонукає персонал підприємства підвищувати свої знання в галузі техніки, технології, удосконалювати методи праці, упро-ваджувати у виробництво нові засоби праці і технологічні прийоми.

Відтворювальну функцію заробітна плата виконує як основне дже-рело доходів населення. Розміри заробітної плати повинні забезпечу-вати відновлення працездатності населення, розвиток їх фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Соціальна функція заробітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, а й моральним фактором. Сам факт отриман-ня більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у створенні продукції, більшої ваги трудо-вого вкладу працівника в суспільне виробництво.

Заробітна плата сприяє вихованню працівників, формуванню в них певного позитивного ставлення до праці, заінтересованості в підвищенні культурно-технічного, освітнього рівня, розвитку творчих здібностей, зміцненні трудової дисципліни, співробітництва тощо.

Облікова функція полягає в тому, що заробітна плата, нарахована в грошовому виразі за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) ро-бітників та посадовими окладами керівників, у грошовому виразі відби-ває міру участі живої праці в процесі формування витрат виробництва [15].

Основними принципами організації заробітної плати є:

забезпечення відтворювальної функції оплати праці. Реалізація цієї функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та, водночас дає змогу застосувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власникові отримання необхідного результату господарської діяльності.

адекватне відображення потенційних здібностей працівника на підставі оцінки його професійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей, а також складності виконаних робіт та результативності праці. Цей принцип пов'язаний з регулюючої функцією заробітної плати, відповідно до якого заробітна плата мас бути диференційована за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та