42355,2 - 42905,3 = -550,1 грн;

- за рахунок підвищення середньогодинного виробітку:

43435,8 - 42355,2 = + 1080,6 грн.

Всього досягнуто збільшення на:

5,3 - 550,1 + 1080,6 = + 535,8 грн.

У 2007 році порівняно з 2006 роком середньорічний виробіток на одного робітника збільшився на:

44211,6 - 43435,8 = 775,8 грн., у тому числі:

- за рахунок збільшення відпрацьованих днів протягом року:

43660,5 - 43435,8 = + 224,7 грн;

- за рахунок зменшення кількості годин, в середньому відпрацьованих одним робітником за день (зміну):

43093,4 - 43660,5 = - 567,1 грн;

- за рахунок підвищення середньогодинного виробітку:

44211,6 - 43093,4 = + 1118,2 грн.

Всього досягнуто збільшення на:

224,7 - 567,1 + 1118,2 = 775,8 грн.

Аналіз використання фонду оплати праці на підприємстві показує, що підприємство має значні резерви подальшого підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв.

При зростанні обсягу товарної продукції у звітному році порівняно з базовим на 2,9 % (відповідно 16712 і 16245 тис. грн.) фонд оплати праці на підприємстві зріс на 47,3 %. Цей факт, а також порівняння показників зростання середньорічної заробітної плати з темпами підвищення продуктивності праці працівників (див. табл. 2.18) вказує на недосконалу систему організації оплати праці на підприємстві, оскільки темпи зростання заробітної плати перевищують темпи зростання продуктивності праці, що є негативним для нормального економічного розвитку організації.

Таблиця 2.18

Динаміка заробітної плати і продуктивності праці на

ВАТ „Промприлад”, грн

Показники | Роки | Темп зростання, %

2005 | 2006 | 2007 | 2005-2006 | 2006-2007

Середньорічна оплата праці одного ПВП | 4803,9 | 5674,9 | 8585,7 | 118,1 | 151,3

Середньорічний виробіток ПВП | 36573,7 | 37089,0 | 37810,0 | 101,4 | 101,9

Середньорічна оплата праці одного робітника | 4790,0 | 5647,3 | 8267,7 | 117,9 | 146,4

Середньорічний виробіток одного робітника | 42900,0 | 43435,8 | 44211,6 | 101,2 | 101,8

Співвідношення темпів зростання оплати праці порівняно з темпами підвищення продуктивності праці відображено на рисунку 2.4.

Негативна оцінка таких співвідношень (випередження темпів зростання середньої заробітної плати порівняно з темпами підвищення продуктивності праці і темпів зростання фонду оплати праці порівняно з темпами збільшення обсягів товарної продукції) ґрунтується, зокрема, на тому, що на підприємстві у звітному 2007 році зменшилась питома вага заробітної плати робітників, яка нараховується безпосередньо за відрядними розцінками, тарифами, і збільшилися такі непродуктивні витрати на оплату праці, як оплата цілоденних і внутрішньозмінних простоїв не з вини робітників, доплати за зміну умов праці (тобто за виконання завдань в умовах, які відрізняються від нормальних), доплати до середнього заробітку, за виправлення браку.

Рис. 2.4. Співвідношення темпів зростання оплати праці та продуктивності праці на ВАТ „Промприлад” протягом 2005-2007 років

Отже, як уже зазначалось, для розширеного відтворення, одержання прибутку і рентабельності потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо такого принципу не дотримуються, то перевитрачається фонд зарплати, підвищується собівартість продукції і, відповідно, зменшується сума прибутку. Тому, тут ми можемо зробити висновок про необхідність удосконалення організації оплати праці на ВАТ „Промприлад”.

РОЗДІЛ 3

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ „ПРОМПРИЛАД”

3.1. Напрями удосконалення організації оплати праці на підприємстві

Головними вимогами до організації заробітної плати на підприємстві ВАТ „Промприлад”, що відповідають як інтересам працівника, так і інтересам працедавця, є забезпечення необхідного зростання заробітної плати при зниженні її витрат на одиницю продукції і гарантії підвищення оплати праці кожного працівника у міру зростання ефективності діяльності підприємства в цілому. Дотримання цих вимог при розробці конкретного механізму оплати праці спонукає керівників і фахівців підприємства в максимальному ступені використовувати наявні наукові, технічні, організаційно-економічні і соціальні резерви підвищення ефективності виробництва. Реалізація цих вимог на практиці може супроводжуватися певними труднощами, проте цілком виправданими самою метою: створити для працедавців необхідні передумови для зростання маси прибутку і рівня рентабельності, а для трудящих - забезпечити постійне зростання доходів і кінець кінцем підвищення купівельної здатності гривні.

В умовах становлення ринкової економіки складаються нові відносини між державою, підприємством і працівником з приводу оплати його праці. Державою визначаються тільки розміри мінімальної заробітної плати.

Форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників встановлюються підприємством самостійно.

При цьому на першому етапі вдосконалення організації заробітної плати підприємства можуть використовувати співвідношення, закладені в раніше діючих тарифних ставках і окладах, як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності і умов оплати виконуваних ними робіт.

Відставання темпів зростання заробітної плати від темпів зростання цін веде в першу чергу, до звуження споживчого попиту і до подальшого зниження об'ємів виробництва з прагненням компенсувати його новим зростанням цін. Індексація заробітної плати, в максимально можливому ступені компенсуючи зростання цін, дозволяє зберегти стимулюючу функцію заробітної плати.

В умовах адміністративно-командної моделі економіки заробітна плата поступала головним чином з централізованих регульованих фондів оплати праці (фонду заробітної плати і фонду матеріального заохочення).

Неефективність механізму оплати праці, властивої цій моделі, виявляючись, зокрема, і в тому, що збільшення того або іншого фонду оплати ставало самоціллю, а оплата працівника відповідно до його трудового внеску - залежною від одержаного фонду. Це принижувало значущість індивідуального підходу до оцінки праці кожного працівника, породжувало різні форми колективного егоїзму, безвідповідальності і суб'єктивізму.

У ринковій моделі, що реалізовується, фонд оплати праці складається з індивідуальних заробітних плат і визначається формами і системами оплати, а також сукупністю результатів праці кожного працівника. Фонд оплати праці виражає сумарні витрати підприємства на оплату