Суб’єктами правового регулювання праці на міжнародному рівні є ООН і її спеціалізований орган – Міжнародна організація праці (МОП) та різні об’єднання держав: Рада Європи, Європейський Союз, СНД.

Міжнародна організація праці – це міжнародна організація універсального характеру, спеціалізована установа ООН, діяльність якої направлена на поступове поліпшення умов праці та життя найманних працівників, а також членів їх сімей встановлення єдиних міжнародних стандартів трудових прав.

МОП створена 11 квітня 1919 року на Парижській мирній конференції як автономна організація Ліги Націй. Її Статут складав частину Версальського мирного договору і був прийнятий 28 червня 1919 року. Його було переглянуто в 1946 році і визначено МОП спеціалізованою установою ООН. Ціллю МОП на момент її створення було здійснення міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. На сьогоднішній день метою діяльності МОП є співробітництво держав-учасників для забезпечення панування миру на Землі шляхом встановлення соціальної справедливості, покращення умов праці і життєвого рівня працівників .

Статут МОП передбачає використання таких засобів для досягнення мети діяльності: регулювання робочого часу; встановлення максимальної тривалості робочого часу та робочого дня; регулювання ринку праці; запобігання безробіттю; захист працівників від професійних захворювань та нещасних випадків на виробництві; охорона праці дітей, підлітків, жінок; забезпечення працівників похилого віку та інвалідів; захист працівників – мігрантів; визначення принципу рівної заробітної прати за однакову працю; визначення свободи асоціацій, організацій професійного та технічного навчання тощо.

1.1. МОП покликана вирішувати такі завдання:

розробка узгодженої політики та програм, спрямована на вирішення соціально трудових проблем;

розробка та прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій;

допомога країнам членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скорочення безробіття;

розробка програм щодо поліпшення умов праці, захист життя і здоров’я працівників усіх професій;

розвиток соціального забезпечення, поліпшення медичної допомоги;

розробка заходів щодо захисту прав жінок, молоді, осіб похилого віку, працівників-мігрантів;

сприяння організаціям найманих працівників і підприємців в їхній роботі спільно з урядами їхніх країн щодо врегулювання соціально- трудових відносин;

ефективне визнання права на колективні переговори та участь працівників у розробці і застосуванні соціальних, економічних заходів;

забезпечення добробуту дітей та захисту материнства;

гарантування необхідного харчування, житлових умов для відпочинку і культурного розвитку працюючих;

забезпечення рівного доступу до освіти та професійного навчання .

Ці завдання діяльності Організацій були визначенні Декларацією про цілі та завдання Міжнародної організації праці, прийнятою 10 травня 1944 року у Філадельфії (Філадельфійська декларація, як її прийнято називати).Окрім Статуту МОП та Філадельфійської декларації 1944 року, дана спеціалізована установа ООН керується Декларацією основоположних засад та прав у сфері праці, прийнятою у червні 1998 року на 86-ій сесії Міжнародної конференції праці. Дана декларація уточнила зміст фундаментальних принципів соціальної політики, що містяться у статуті МОП і є обов’язковими для всіх держав-членів МОП. Вони передбачають такі важливі положення, як свободу об’єднань та дієве визнання права на ведення колективних переговорів; скасування всіх форм примусової праці; заборона дитячої праці; недопущення дискримінацій у трудових відносинах. Обов’язковість проголошенних у декларації принципів покладає на держави ще й конкретні зобов’язання щодо ратифікації конвенції,положення яких повинні забезпечити реалізацію та дотримання цих принципів. Такими, зокрема, є Конвенція №29’’Про принципову чи обов’язкову працю’’ (1930р.),№100 ‘‘Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності’’ (1951р.), №105 ‘‘Про скасування примусової праці” (1957р.) та ін.

На сьогоднішній день членами МОП є 174 держави. Відповідно до Статуту МОП, її членом може бути кожна держава-член ООН. Україна країна-засновник ООН, член МОП з 30 квітня 1954р. Штаб-квартира МОП знаходиться Женеві.

Генеральна конференція (Міжнародна конференція праці):

Адміністративна рада, Міжнародне бюро праці є структурними одиницями і основними органами МОП. Особливістю організації є трьохстороннє представництво в її органах: Урядів, підприємців і працівників (профспілок). За задумом засновників МОП, це повинно сприяти діалогу між працівниками і підприємцями за посередництвом урядів для соціального партнерства. Така участь поширюється на всі етапи розробки міжнародно-правових норм, а також на процедури і функції контролю. Принцип трапа тризму(тристороннього співробітництва) МОП відрізняє її не лише від спеціалізованих установ ООН, й від інших міжнародних організацій та істотно впливає на прийняття, зміст та авторитет конвенцій та рекомендацій.

Діяльність МОП сконцентрована на трьох основних напрямках:

нормотворчість, інформаційна діяльність і надання допомоги країнам що розвиваються. Згідно зі Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжнародних стандартів праці, які, як вважає І.Я. Кисельов, являють собою своєрідну нормативну субстанцію міжнародного трудового права, одне із досягнень сучасної цивілізації, що відображає результати діяльності держав, розроблені зусиллями світового співтовариства. Змістом цих стандартів є концентроване відображення досвіду багатьох країн, результат скрупульозного відбору найбільш цінних та універсальних норм і положень національних систем трудового права, створення оригінальних синтезуючих правил регулювання трудових відносин [11, с. 448-449]. Так, починаючи з 1919 року із заснування МОП було встановлено, що вищий її орган – Генеральна конференція буде приймати рішення в