Розширення політичних, економічних, соціальних зв'язків між державами спричинило зростання міжнародної міграції робочої сили, викликавши необхідність вдосконалення міжнародно-правового регулювання праці.Завдяки відбувається наближення національних систем трудового права різних країн.

В сучасному світі посилюється тенденція взаємозалежності і взаємовпливу держав. МОП сприяє погодженому вирішенню загальних проблем світової співдружності в сфері оплати праці, відпочинку тощо. Усвідомлення значущості і необхідності її конвенцій та рекомендацій стає домінантою суспільного поводження в багатьох країнах. Звідси - неминуча зміна співвідношення внутрішнього і міжнародного права. Причому процес відбувається суперечливо в аспекті сполучення їхніх норм, перетворення, взаємовпливу і подолання колізій [54, с. 231].

Як зазначив І. Кисельов, у трудовому праві багатьох країн з'явилися зовнішні запозичення на підставі трансплантації фрагментів або, навіть, цілих інститутів права іноземних держав, імплементації в національне право міжнародних конвенцій [49, с. 137].

У науковій літературі виділяють дві послідовні стадії, з яких складається процес імплементації міжнародних норм: висловлення державами згоди на обов'язковість для себе міжнародних норм, що викликає трансформацію останніх у внутрішнє її законодавство; їх виконання.

В свою чергу, в процесі внутрішньо правової імплементації міжнародних норм про працю виділяються три групи факторів: зовнішні -зміст, соціальні та юридичні особливості названих норм, а також механізм міжнародного контролю за застосуванням відповідних домовленостей держав; внутрішні - юридичні, політичні, соціально-економічні тощо; змішані -пов'язані з проблемою співвідношення міжнародного та внутрішнього права [39, с. 11-12].

Ще до початку першої стадії один із зовнішніх факторів, а саме зміст міжнародних норм про працю, визначає принципову позицію держави щодо них. Оцінюючи суть вказаної норми, країна приймає рішення про необхідність приєднання до відповідної міжнародної угоди чи застосування міжнародних норм рекомендаційного характеру.

Якщо держава приєднується до міжнародної угоди з питань праці (відпочинку, зайнятості, оплати праці, соціального захисту працюючих, умов праці тощо), то починається перша стадія імплементації - висловлення згоди на обов'язковість міжнародної норми та її трансформацію у внутрішній закон. Способи, форми, терміни трансформації і її юридична ефективність в межах національного правопорядку залежить від принципової позиції держави щодо питання співвідношення міжнародної норми та внутрішнього закону.

Разом з тим, на повну силу починає діяти зовнішній фактор, пов'язаний з такою особливістю конвенції та рекомендацій МОП, як обов'язок подання державами періодичних доповідей про їх застосування, що дозволяє запровадити процедуру міжнародного контролю. Останній впливає на процес трансформації, підштовхуючи державу до надання міжнародній нормі сили закону. Коли така сила у тій чи іншій формі набута зазначеною нормою, починається друга стадія - виконання міжнародних норм, визначених міжнародними стандартами, в тому числі й конвенціями МОП, що регулюють право на відпочинок, інші трудові права і правовідносини, що з них виникають.

У першій стадії важливий вплив здійснюють такі внутрішні фактори, як національне трудове право та судова практика з трудових спорів. Разом з тим триває міжнародний контроль за виконанням конвенцій та рекомендацій.

Загалом, різновидом імплементації можуть бути рішення Конституційного суду. Так, у 1992 році, після прийняття Декларації прав і свобод людини і громадянина 1991 року, яка проголосила перевагу загальновизнаних міжнародних норм, що стосуються прав людини, перед законами РРФСР, це положення було внесено до ст. 32 чинної на той час Конституції РФ. Спираючись на Декларацію та Основний Закон, Конституційний суд Росії виніс ряд постанов, що містять окремі посилання на міжнародне право. Зокрема, постанова у справах щодо правозастосовчої практики про відмову в розгляді у судовому порядку трудових спорів про звільнення [45,с.69]. З точки зору застосування міжнародного права

Безпосередньо в країні, є свідченням того, що норми Конституції стосовно міжнародного права втілюються на практиці.

Міжнародні угоди в цілому, та Конвенції МОП з точки зору їх співвідношення з внутрішнім законодавством України в юридичній літературі поділяють на 2 групи. До першої належать конвенції, в яких прямо передбачена необхідність узгодження внутрішнього законодавства з її положеннями. До другої - ті, що не містять прямої вимоги про прийняття відповідного законодавства, але встановлюють правила, які практично неможливо виконати без цього. До другої групи віднесено вище проаналізовані конвенції МОП, що регулюють право на відпочинок. Наявність відповідного законодавства є умовою належного виконання положень конвенцій. Як слушно зауважив С. Іванов, на відміну від внутрішньодержавного регулювання праці, норми якого прямо впливають на її умови, міжнародно-правове регулювання праці не має такої безпосередньої сили. Воно впливає на такі умови через державу та її органи. Для того, щоб міжнародні договори впливали на умови праці, необхідно вжиття державою конкретних заходів [47,с.112]. Лише після висловлення згоди державою конвенції поширюється на внутрішнє законодавство України, при цьому пріоритет мають тільки ратифіковані міжнародні акти.

Порядок укладання, виконання і денонсації міжнародних договорів України встановлений Законом України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993р. Зміст визначеного Законом поняття "укладання міжнародного договору України" охоплює ведення переговорів з метою підготовки тексту вказаного договору, його прийняття чи встановлення автентичності тексту, висловлення згоди на обов'язковість міжнародного договору для України. Дослідники звертають увагу на важливість моменту їх офіційного опублікування, оскільки застосування названих договорів перебуває у безпосередній залежності від набуття ними чинності [56, с. 96]

Особи імплементації міжнародних трудових норм, включаючи тих, що регулюють право на відпочинок і містяться в конвенціях МОП, можуть бути такими:

- пряме застосування норм конвенції у разі ратифікації Верховною Радою України;

- внесення змін у трудове законодавство у зв'язку з підготовкою до ратифікації відповідної конвенції МОП і приведення внутрішньодержавного законодавства ще до ратифікації