1.2. Основними повноваженнями Генеральної конференції є:

визначення завдань та напрямів діяльності МОП;

вирішенні питань членства окремих держав у Організації;

внесення та затвердження змін і доповнень до Статуту МОП;

прийняття рішень з окремих питань правового регулювання праці, трудової міграції та соціального забезпечення;

контроль і нагляд за імплементацією та дотриманням державами положень ратифікованих конвенцій;

спостереження за напрямками розвитку національного трудового законодавства щодо рекомендацій МОП.

Генеральна конференція праці обирає Адміністративну Раду, яка є її виконавчим органом. Загальний склад Адміністративної Ради, яка є її виконавчим органом. Загальний склад Адміністративної Ради, становить 56 членів: 28 представників від урядів та по 104 представників від підприємців та працівників. З 28 представників від уряду 10 місць без виборів відведено представникам промислово найбільш розвинених країн світу. Адміністративна Рада обирається на три роки. Скликається тричі на рік у період між сесіями Міжнародної конференції праці. Вибори до Адміністративної Ради проводяться окремо в трьох виборчих колегіях.

1.3 Повноваження Адміністративної Ради:

призначає Генерального директора Міжнародного бюро праці;

затверджує статуту персоналу Міжнародного бюро праці;

складає порядок денний для сесії Генеральної конференції;

готує перелік питань, які виносяться на розгляд Генеральної конференції координує роботу МОП з іншими міжнародними організаціями;

розглядає скарги членів МОП щодо недотримання її конвенції .

постійним Секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці, очолюване Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою і є найвищою посадовою особою МОП. Персонал Міжнародного бюро праці формується Генеральним директором згідно з правилами, затвердженнями Адміністративною Радою. Компетенція Міжнародного бюро праці полягає в:

проведенні дослідницької роботи;

підготовці документацій та доповідей:

поширенні інформації серед держав-членів МОП;

організації нарад, семінарів з питань міжнародного регулювання праці;

підготовці матеріалів на конференції МОП;

публікації періодичних видань;

надані допомоги в розвитку, становленні представницьких, незалежних і демократичних профспілкових організацій.

З 50-х років важливим напрямом діяльності Організації стало надання допомоги країнам, що розвиваються. На основі домовленості між МОП (спільно з іншими міжнародними організаціями системи ООН) і державою, що отримує допомогу, вона направляє в країни, що розвиваються місії експертів, учбове приладдя, виділяє значну кількість стипендій громадянам цих держав для їх навчання в вищих навчальних закладах промислово розвинутих країн. В рамках МОП питаннями надання допомоги займається Міжнародне бюро праці [18,с.106].

Велику увагу МОП приділяє інформаційній роботі. Організація видає журнал ''Міжнародний огляд праці” , статистичні збірники з питань праці. Періодично виходить “Бюлетень Міжнародної організації праці “ , в якому опубліковується резолюції Генеральної конференції. Особливе місце займає “Всесвітня програма зайнятості” [13, с.125].

На сьогоднішній день Міжнародною організацією праці прийнято понад триста конвенцій і рекомендацій. Вони регулюють і конкретизують широкий комплекс прав, закріплено а Міжнародному пакті про економічні, соціальні, та культурні права 1966 року. Так, конвенція №122 “Про політику в області зайнятості” (1948р.), зобов’язуэ здійснювати активну політику, направлену на допомогу продуктивній і вільно обраній зайнятості. Ряд конвенцій прийнято з питань свободи асоціацій (Конвенція №87 “Про свободу асоціацій та захист прав на організацію” 1948 р.) тощо.

Однією з характерних особливостей діяльності МОП є створена система розгорнутого міжнародного контролю. Специфічною рисою контролю, створеного МОП, є його встановлення над всіма членами організацій. Він здійснюється незалежно від ратифікацій конвенції, а в силу самого факту участі в МОП, а також відносно рекомендацій, котрі не мають обов’язкової юридичної сили, але доповнюють, уточнюють і деталізують положення конвенцій, дають можливість права вибору державами при застосуванні міжнародної норми. Вони є відповідними побажаннями, пропозиціями ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендації подаються уряду держави-члени МОП з тим, щоб її положення шляхом прийняття закону або іншого нормативно-правового акта набули юридичної сили [2,c.110].

Згідно зі ст.. 19 Статуту МОП, кожна держава-член МОП зобов’язана протягом року, але не пізніше 18 місяців після закінчення чергової сесії Міжнародної крнферененції праці, представити прийняту конвенцію компетентним державним органом країни для вирішення питання про її ратифікацію чи вжиття інших заходів. Це робиться в тому випадку, коли даний член МОП голосував проти схвалення документа. Якщо країна не ратифікує конвенцію, то Генеральному директору Міжнародного бюро праці повідомляються причини, котрі є перепоною ратифікації, чи про вжитті або назначені про втілення в життя заходів з метою надання юридичної сили окремим положенням конвенції. За запитом Адміністративної ради кожна країна-член МОП зобов’язана представити Генеральному директору доповіді про стан законодавства і практики з питань, викладених у ратифікованій конвенції . якщо ж конвенція ратифікована, то кожен член МОП зобов’язаний щорічно представляти в Міжнародне бюро праці доповіді відносно заходів, вжитих для реалізації положень договору(ст.. 22 Статуту МОП). [19,с.379]Аналогічним чином кожен член МОП направляє інформацію відносно вжитих заходів для імплементації рекомендації і не мають обов’язкової юридичної сили навіть для країн, котрі голосували за їх прийняття. Тому, контрольний механізм в рамках МОП в повному об’ємі лише по відношенню до ратифікованих конвенцій. Контроль за їх застосуванням здійснює комітет експертів Адміністративної ради по застосуванню конвенцій і рекомендацій і