положення ст. 56 Конституції про право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, на права й обов'язки сторін у трудових правовідносинах не поширюються. У названій статті не йде мова про відповідальність сторін, в ній вказані інші суб'єкти. Тому не можемо вважати, що у випадку порушення права на відпочинок можна покласти на власника обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду на підставі ст. 56 Конституції України. Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що за чинним законодавством обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної у сфері трудових відносин настає у випадках, коли це було передбачено умовами укладеного сторонами контракту або коли така шкода є наслідком небезпечних чи шкідливих умов праці [35, с.201-202].

Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" статтю 173-1 виключено, а названий Кодекс доповнено новою статтею 237-1, яка закріплює загальний обов'язок власника відшкодувати моральну шкоду працівнику в трудових відносинах у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя [28, с.95]. Отже, в спорах про право на відпочинок можливе відшкодування моральній шкоди.

Законодавством встановлені особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини. Так, згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом. Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в 10-денний строк, а в разі проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня її надходження.

Про прийняття рішення повідомляється працівнику, який звернувся зі скаргою. Дана процедура може бути використана і для захисту порушеного права на відпочинок, якщо воно є предметом спору. Рішення Генерального прокурора про застосування дисциплінарного стягнення можуть бути оскаржені до Верховного Суду України.

Закон України "Про статус суддів" не регулює право на відпочинок даної категорії державних службовців. Але, на думку деяких вчених (Болотіної Н.Б., Чанишевої Г.І.) спори, які виникають із даного питання, не виключають можливості їх вирішення в суді [40, с.370].

Якщо в колективному договорі підприємства, установи, організації передбачено положення, яке регулює право на відпочинок, то внаслідок його порушення спір вирішується в порядку, передбаченому Законом України " Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Даний закон дає визначення колективного трудового спору (конфлікту) - це розбіжності, що виникають між сторонами соціально-трудових відносин, щодо становлення умов праці або виконання законодавства про працю [31]. Отож, в разі не виконання положень колективного договору трудовий колектив захищає свої інтереси шляхом застосування примирних процедур, страйку. Трудове законодавство України передбачає 4 органи, які сприяють примиренню сторін: 1) примирна комісія; 2) трудовий арбітраж; 3) незалежний посередник; 4) Національна служба посередництва і примирення. Останні два органи можуть взяти участь у вирішенні спору у будь-який час на відміну від примирної комісії і трудового арбітражу, які мають чітко визначений порядок вступу розгляду спору і термін розгляду спору.

Колективний трудовий спір про право на відпочинок розпочинається з формування вимог найманих працівників.

Вимоги формулюються шляхом збору підписів (повинно бути зібрано І не менше половини підписів усіх найманих працівників підприємства або його І структурного підприємства). Вимоги можуть формулюватись і на загальних , зборах (конференції) найманих працівників. Збори правомочні за присутності

більше 1/2 працівників, а конференція - обраних делегатів. Рішення зборів та конференції приймається більшістю голосів. Якщо стороною спору є профспілка, її вимоги мають бути також схвалені загальними зборами або конференцією найманих працівників. Прийнята і затверджена вимога направляється власнику підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом не пізніше 3 днів з дня затвердження у письмовій формі [53, с.78]. Копія вимог надсилається до відповідного регіонального представництва Національної служби посередництва і примирення, яке зобов'язане зареєструвати їх і сприяти у вирішенні колективного трудового спору. Роботодавець зобов'язаний в 3-денний термін повідомити працівників про своє рішення у письмовій формі. Після того, як власник або уповноважений ним орган відмовився задовольнити вимоги профспілки чи представницьких органів найманих працівників, виникає колективний трудовий спір. Такий спір виникає і в тому випадку, коли закінчився термін розгляду вимог. Про кожний випадок трудового спору сторони повідомляють місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування і відповідне регіональне представництво Національної служби посередництва і примирення. Після цього колективний спір вирішується за допомогою примирних процедур. Слід зазначити, що МОП прийняла Конвенцію №154 про сприяння колективним переговорам у 1981 році, яка стосується колективних трудових спорів.

Примирна комісія - це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору для вироблення погодженого рішення. Даний орган складається з однакової кількості представників сторін, які розглядають спір на засіданнях. Моментом утворення примирної комісії вважається делегування сторонами своїх представників до комісії. Примирна комісія утворюється на виробничому рівні - у 3-денний термін, на галузевому - у 5-денний, на національному - у 10-денний термін з моменту виникнення колективного трудового спору. Рішення приймається в 5-денний строк, якщо спір виник на виробничому рівні; 10-денний термін - якщо розгляд конфлікту відбувається галузевою