В більшості випадків країни повністю або частково беруть до уваги зауваження комітетів, і в цілях ліквідації невідповідностях приймають необхідні законодавчі положення. Хоча, в практиці діяльність МОП існують приклади, коли країни не бажаючи брати до уваги зауваження, денонсують раніше ратифіковані конвенції. Статут МОП зобов’язує такі країни передавати копії своїх доповідей найбільш впливовим організаціям працівників та підприємців своїх країн. Ці організації розглядаючи отримані доповіді, можуть подавати зауваження в Міжнародне бюро праці і вказувати на дотримання конвенцій і рекомендацій в своїх країнах.

Характерно, що за останні роки спостерігається неухильна тенденція до збільшення кількості зауважень від профспілок різних країн світу. Комітет експертів Адміністративної Ради по застосуванню конвенції і рекомендацій, вивчивши отриману інформацію, готує щорічні доповіді і направляє їх комітету Генеральної конференції по застосуванню конвенцій і рекомендацій, котрий створюється на період сесій. Висновки і зауваження цього комітету заносяться до доповіді, які обговорюються на пленарних засіданнях Генеральної конференції. Доповіді і висновки, як і дискусії на конференції, не являються конфіденційною інформацією і опубліковуються.

Значно “вужчий” контроль щодо не ратифікованих конвенцій і рекомендацій МОП. Члени Організації періодично повідомляють Генерального директора Міжнародного бюро праці про результати запиту Адмістративної Ради про стан законодавства і існуючу практику конкретної країни-учасниці МОП, їх відповідність положенням конвенцій і прийнятим в практиці рекомендаціям, генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє Адміністративну Раду шляхом надсилання розробленого формуляру .

В практиці МОП стало розповсюдженим направленням спеціальних місій, в країни в яких виникають труднощі в застосування, ратифікованих конвенцій. За останні роки такі місії направлені до Великобританії, США, Чілі, Ізраїль, Японія та інші країни. Вони, головним чином, прослідковували стан реалізації прав профспілок. МОП встановлює тісні контакти зі своїми учасниками для отримання додаткової інформації і обговорення питань ратифікації конвенції чи імплементації ратифікованих конвенцій. Як направлення спеціальних місій в країни-учасниці МОП, так і встановлення прямих контактів здійснення обов’язково за згодою відповідної країни. Це може відбутися і за проханням самого члена-МОП. [18, с.129]

Система контролю, розроблена МОП, доволі розвинута й втілюється в різних формах і багатьма методами. Це дало підстави деяким авторам стверджувати, що вона є найбільш ефективною, прогресивною і може бути прийнята в якості моделі для інших систем в імплементації прав людини. Однак, механізм контролю, розроблений МОП, значною мірою обумовлений особливостями структури цієї організації, її правомірносттями та функціями. Тому, не можна механічно переносити форми і методи контролю в спектрі трудових відносин на весь, надзвичайно обширний, і багато в чому специфічний спектр втілення інших прав і свобод людини.

Конвенція МОП набуває статусу багатосторонньої міжнародної угоди після ратифікації її як мінімум двома державами-членами Організації, і з цього моменту накладає певні зобов’язання на держави, що ратифікували її, так і на держави, що не ратифікували даної конвенції. Для окремої держави – члена МОП конвенція стає юридично обов’язковою тільки після ратифікації вищим органом державної влади (конвенції містять правило також про порядок їх денонсації). Систематизовані конвенції і рекомендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці.

МОП є спеціалізованою установою ООН, їй притаманні чотири основні ознаки:

- міжурядовий характер ( характеризується об’єднанням держав, договірною основою, системою постійно діючих органів, міжнародною правосуб’єктністю, відповідністю визнаним міжнародним принципам і нормам);

- широка міжнародна відповідальність, визначена статутом МОП;

- провадження діяльності в соціально-економічній та гуманітарній сферах;

- зв’язок з ООН. Ця ознака специфічна: по ній спеціалізовані установи виділяють в особливу групу [13,с.110].

Спеціалізовані установи, в тому числі МОП, і їх посадові особи володіють привілеями та імунітетами. Статутом МОП та інших спеціалізованих установ закріплює лише принцип надання імунітетів і привілеїв, не розкриваючи їх конкретного змісту, на відмінну від інших міжнародних актів, спеціально прийнятих з цього питання. До їх числа відноситься Конвенція про привілеї і імунітети спеціалізованих установ 1947р., домовленості МОП з країною перебування.

Спори між спеціалізовано установою і країнами-учасницями МОП, так як і їх спори між собою, вирішуються за допомогою таких правових засобів, до яких зазвичай вдаються суб’єкти міжнародного права: переговори, міжнародний арбітраж.

Попри це, спеціалізовані установи, і МОП не є включенням, мають право робити запит на отримання консультативних висновків Міжнародного суду з юридичних питань.

Ст. 57, 63 Статуту ООН і Статутом МОП визначається взаємовідносини МОП і ООН. Головним принципом взаємовідносин є принцип координації, зміст якого включає обмін інформацією, документами, доповідями і звітами; взаємна участь представників в обговоренні питань, що виникають в зв’язку взаємною діяльністю. Основна відповідальність за формування політики в сфері координації діяльності МОП належить Генеральній Асамблеї і Економічній і Соціальній Раді ООН. Генеральна Асамблея організовує дослідження і дає рекомендації в цілях сприяння міжнародному співробітництву в області праці; розглядає і затверджує фінансові і бюджетні домовленості між ООН і МОП; перевіряє адміністративний бюджет МОП і дає по ньому рекомендації.

Практичну роботу МОП координує Економічна та Соціальна Рада – орган, який виступає стороною домовленості з МОП від імені ООН. Економічна і Соціальна Рада шляхом консультацій із спеціалізованою установою також надає їй рекомендацій, генеральній Асамблеї і членам ООН; проводить загальну координацію діяльності. З метою забезпечення ефективності координації Економічна і Соціальна Рада ООН отримує від МОП регулярні доповіді про їх діяльність і повідомлення