Статут ООН не передбачає прямої взаємодії МОН та Радою Безпеки ООН. Але, п. 2 ст. 48 Статуту встановлює, що рішення Ради Безпеки з питань підтримки міжнародного миру та безпеки, виконується членами Організації безпосередньо, а також шляхом їх діяльності в відповідних міжнародних установах, членами яких вони являються. Це положення прямо не стосується МОП і інших спеціалізованих установ. Можливість надання допомоги Ради Безпеки зі сторони МОП передбачено домовленістю ООН і МОП.

Рекомендація Міжнародної Організації Праці не покладає на держави будь-яких зобов'язань. Прийняттям Рекомендації МОП якби закликає держави, висловлює пропозицію, «рекомендує» державам, щоб національні норми трудового права були по можливості приведені у відповідність з нормами, що закріплені в Рекомендації. Аналогічний характер мають і Конвенції для держав, які її не ратифікували.

Прийнято вважати, що в своїй сукупності Конвенції і Рекомендації створюють Міжнародний кодекс праці. В формі систематизованого, але позбавленого обов'язкової сили, збірник міжнародних норм, прийнятих Генеральною конференцією МОП видавався в 1939, 1941 та 1951 роках. Виданий в 1951 році том 1 Міжнародного кодексу праці розділений на 12 книг по тематичному принципу. Книги в свою чергу поділені на глави та розділи, кожний з яких складається з двох частин" а) зобов'язання країн, які ратифікували дану Конвенцію, і б) рекомендації країнам, що вміщені в нормах Міжнародної Організації Праці. При цьому зазначається, з якої Конвенції чи Рекомендації взята та чи інша норма.

Міжнародний кодекс праці охоплює такі питання, як тривалість робочого часу, охорона материнства, соціальне забезпечення, нічна праця жінок, охорона праці підлітків, міграція у пошуках роботи, інспекція праці, ліквідація примусової праці, право працівників створювати свої професійні організації, рівна оплата жіночої праці, взаємовідносини між трудящими і адміністрацією, охорона праці моряків, охорона праці рибаків. Кодекс регулює також питання оплачуваних відпусток, безробіття, мінімальних ставок заробітної плати, виробничого травматизму і професійних захворювань.

Важливе місце в галузі захисту, зміцнення і розвитку соціального страхування займає Міжнародна асоціація соціального забезпечення — автономна організація, що співробітничає з Міжнародним бюро праці.

1.4. Міжнародне Бюро Праці –

постійний орган МОП вико-нує функції секретаріату, він не є суб'єктом міжнародно-правового регулювання праці, але займається підготовкою конвенцій і рекомендацій МОП і спостереженням за їх засто-суванням, збиранням і поширенням інформації щодо міжна-родно-правового регулювання умов праці найманих праців-ників. Міжнародне Бюро Праці займається підготовкою ма-теріалів до конференції МОП, надає допомогу державам у виробленні законів на основі рішень Генеральної конференції, видає публікації щодо міжнародно-правового регулювання праці.

Згідно з Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжнародних трудових стандартів. МОП приймає конвенції та рекомендації, що стосуються різних аспектів праці.

Конвенції приймаються Генеральною конференцією більшістю (не менше 1/2) голосів присутніх делегатів. Кон-венція набуває статусу багатосторонньої міжнародної угоди після ратифікації її як мінімум двома державами — члена-ми МОП і з цього моменту накладає певні зобов'язання як на ті держави, що ратифікували її, так і на держави, що не ратифікували даної конвенції. Для окремої держави — чле-на МОП конвенція стає юридичне обов'язковою тільки після ратифікації її вищим органом державної влади (конвенції містять правила також про порядок їх денонсації). У разі ратифікації конвенції держава зобов'язана прийняти зако-нодавчі акти для проведення її в життя і раз на 2—4 роки подавати в МОП доповіді відносно вжитих заходів щодо ефективного застосування ратифікованої конвенції. Якщо конвенція не ратифікована, держава несе зобов'язання інфор-мувати по запитах Адміністративної ради МОП про стан національного законодавства і практики відносно такої кон-венції, а також про заходи, які передбачається вжити для надання їй сили.

Рекомендація не є міжнародним договором і не повинна бути ратифікована. Рекомендація є побажанням, пропозицією ввести відповідні норми в національне законодавство. Реко-мендація доповнює, уточнює і деталізує положення конвенції, дає можливість вибору державам при застосуванні між-народної норми. Рекомендація подається уряду держави — члена МОП з тим, щоб її положення шляхом прийняття за-кону або іншого нормативно-правового акта набули юри-дичної сили.

МОП приймає міжнародно-правові акти в сфері праці у таких напрямках: право на працю, заборона примусової праці, право на колективні переговори, право на страйк, зайнятість і працевлаштування, умови праці, охорона праці, соціальна співпраця працівників і роботодавців, мирні засоби вирішення трудових конфліктів, право працівників на створення про-фесійних організацій тощо. Систематизовані Конвенції і ре-комендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла 181 конвенцію і 188 рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це — основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка без-пеки і гігієна праці.

Право на працю — одне з основних прав людини. Уперше це право було проголошене у Загальній декларації прав людини. Ст. 23 Декларації проголошує, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці й на захист від безробіття. У Міжна-родному пакті про економічні, соціальні й культурні права зазначається, що право на працю — це право кожної людини на отримання можливостей заробляти собі на життя працею, яку вона вільно