Тарифна система виступає основою формування та диференціації заробітної плати.

Тарифна сітка – це шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників у залежності від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості тарифних розрядів та відповідних тарифних коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складності та відповідальності виконуваної роботи.

В більшості випадків підприємства використовують диференціацію тарифних ставок першого розряду за трьома основними ознаками:

1) за формами оплати праці (тарифні ставки для почасовиків і для відрядників);

2) за окремими професійними ознаками (для верстатників, працівників, що працюють на конвеєрі).

3) за умовами праці (тарифні ставки для робіт з нормальними умовами, з важкими, і шкідливими, з особливо важкими та шкідливими).

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Тарифна ставка робітника першого розряду обумовлюється в колективному договорі і залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати встановлених галузевою та генеральною тарифними угодами. Тарифна ставка не може бути нижчою від мінімальної заробітної плати і є основою для встановлення величини рівня зарплати працівників, незалежно від форм і систем які використовуються на підприємстві. Тарифні ставки бувають: годинні, денні та місячні (оклади).

Схеми посадових окладів використовуються для оплати керівників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва тощо.

Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ, в якому вказаний перелік посад, наявних на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожного з них і розміри їх окладів є різновидом схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.

Тарифний коефіцієнт – показник який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує в скільки разів рівень складності і оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи віднесеної до першого розряду тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) – збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За їх допомогою встановлюються розряди робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди робітників.

Доплати і надбавки пов’язані, як правило, з особливими умовами праці. Вони носять стабільний характер і встановлюються для конкретного працівника.

За характером виплат доплати та надбавки поділяють на компенсаційні і стимулюючі:

компенсаційні виплати (за умови праці, роботу в нічний час тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів встановлених законодавством;

стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, винагороди) визначаються підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.

Умови і розміри доплат регулюються підприємством самостійно. Доплати і надбавки регулюються в галузевих угодах, відображаються в колективних договорах, що укладаються на підприємствах.

1.2 Форми і системи оплати праці.

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв’язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Найчастіше використовують дві основні форми заробітної плати – відрадну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша – кількості виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу.

Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці та якості продукції. Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов використання (застосування) відрядної або почасової форм оплати праці. Так для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва. Сьогодні в Україні переважною форою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата, в основному, застосовується для оплати праці службовців та спеціалістів.

Відрядна і почасова форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.

Системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, акордно-преміальна, колективна (бригадна) відрядна, а почасової – пряма почасова, почасова – преміальна, колективна (бригадна) почасова.

В основі побудови системи оплати праці мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи працівників або окремого працівника. Система оплати праці ґрунтується на одному-двох вирішальних для даної групи працівників або окремого працівника показниках і має бути простою і зрозумілою кожному.

Відрядна форма оплати праці.

Як уже зазначалося, сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з врахуванням складності та умов праці.

Правильно організована оплата праці створює у робітників заінтересованість у збільшенні випуску продукції установленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів і прийомів праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці