Основою відрядної оплати праці є норма виробітку (часу) і тарифна ставка.

1) Пряма відрадна система оплати праці. За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати прямо залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.

Індивідуальна відрядна розцінка визначається двояко: для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу застосовується норма виробітку – діленням погодинної або денної тарифної ставки, яка відповідає певному розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробітку, а там, де застосовуються норми часу, – множенням погодинної тарифної ставки на норму часу.

Для розрахунку відрядної розцінки застосовується тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи, а не розряду, присвоєному робітникові. Відрядна розцінка визначається за формулами:

а) для виробництв, де застосовуються норми виробітку:

,

Де Т – погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи;

НВир – норма виробітку за одиницю часу.

б) для виробництв де застосовуються норми часу:

,

де Нч – норма часу, хв.

Можуть бути випадки, коли норма часу на певну операцію або на виготовлення якогось виробу однакова, а розряд робіт на їх виконання різний, тоді розцінка буде тим вищою, чим вищий розряд роботи. Отже, на підприємстві має бути правильна, науково обґрунтована тарифікація робіт.

Між нормою виробітку (часу) і розцінкою виробітку (часу) існує пряма залежність. Якщо норма виробітку (часу) неточна, занижена або завищена, тоді й відрядна розцінка, установлена на її основі, також буде завищеною або заниженою.

Загальний відрядний заробіток робітника за індивідуальної прямої відрядної оплати визначається за наступною формулою:

,

де В – виробіток робітником продукції належної якості за розрахунковий період.

Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці матеріально заінтересовує кожного робітника в підвищенні виробітку, проте при цьому вона не заінтересовує робітника в поліпшенні інших показників – економії сировини, матеріалів, пального, енергії, підвищення якості продукції; досягненні найкращих загальних кількісних і якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому.

2) Відрядно-преміальна система оплати праці. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання та перевиконання певних кількісних та якісних показників. Розмір премії встановлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

Конкретні умови та показники преміювання, а також розміри премій встановлюються керівником підприємства за згодою комітету профкому.

Загальний заробіток працівника, за відрядно-преміальної системи оплати праці, за виконання і перевиконання завдань, технічно обґрунтованих норм можна розраховувати за формулою:

,

де ЗВ – заробіток за відрядними розцінками, грн.;

П1, П2 – відсоток премії за виконання плану і технічно-обґрунтованих норм і за кожний відсоток перевиконання плану або норм.

ППП – відсоток перевиконання плану виробництва або норм.

У разі преміювання робітників-відрядників за економію матеріальних цінностей загальний заробіток розраховують за формулою:

,

де е – сума досягнутої економії, грн.;

РП – розмір премії у відсотках від досягнутої економії.

3) Відрядно-прогресивна система. За цієї системи оплати праці виробіток робітників у межах завдання виплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання – за підвищеними розцінками, при чому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання. Вихідною базою, тобто межею виконання норм виробітку, понад які оплата за виконану роботу здійснюється вже за підвищеними розцінками, є фактичне виконання норм за останні три місяці. Проте, ця вихідна база не може бути нижчою від діючих норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. Шкали підвищення розцінок можуть бути одно- й двоступінчаті.

За одноступінчастої шкали у разі перевищення вихідної бази відрядна розцінка може підвищуватись на 50%, за двоступінчастої шкали за перевищення вихідної бази на 1-10% коефіцієнт збільшення – 0,5, за перевиконання норм понад 10% - 1.

Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:

,

де Зв – відрядний заробіток за прямими розцінками;

Пв – відсоток виконання норм виробітку;

Пн – вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена у відсотках виконання норм виробітку;

Кр - коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

Якщо тільки частина робіт оплачується за відрядно-прогресивними розцінками, то

,

де ЗПР – відрядний заробіток за прямими розцінками за роботу, яка оплачується за відрядно-прогресивною системою.

Необхідно враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується такою самою мірою (а в деяких випадках і більшою), якою збільшується виробіток. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих ділянках виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва).

4) Непряма відрядна система заробітної плати. Її застосовують для оплати праці робітників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують. Ця система заінтересовує допоміжних робітників у поліпшенні обслуговування верстатів, агрегатів автоматичних ліній для безперебійної і ритмічної їх роботи.

Загальний заробіток допоміжних працівників може визначатись двома способами:–

множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об’єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка визначається за формулою:

,

де Тден.доп – денна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого оплачується за непрямою відрядною системою, грн. коп.;

Ноб. – кількість робочих місць, які обслуговуються за установленими нормами;

Вп – планова норма виробітку, яка встановлена для кожного виробничого об’єкта, що обслуговується;

множення тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких