Однак сучасні умови ринкового господарювання нівелювали значення моральних заохочень, як засобу стимулювання праці. Природно, що для особи пріоритетне значення мають саме матеріальні, або поєднання моральних та матеріальних (наприклад, подяка, що супроводжується грошовою премією).

Засоби стимулювання праці можуть бути передбачені не лише в правилах внутрішнього трудового розпорядку, а в будь-яких інших локальних актах.

Однак відсутність таких норм не обмежує права роботодавця самостійно вирішувати питання доцільності та правові підстави застосування заохочень в кожному конкретному випадку.

КЗпП обмежується лише загальною вказівкою щодо правової підстави застосування заходів стимулювання праці працівників.

У ст.145 КЗпП передбачається, що працівники які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслуговування. Таким працівникам надається перевага при просування по роботі.

„Типовими правилами ВТР” (п.21) передбачено перелік заходів заохочення, які можуть використовувати на всіх підприємствах. Зокрема до них віднесені: оголошення подяки; видача премії; нагородження цінними подарунками; нагородження почесними грамотами; занесення до книги пошани, на дошку пошани.

Просування по роботі передбачено ЗУ „Про державну службу” згідно з яким просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на послужній основі. Переважним правом на просування по службі користуються державні службовці, які досягли найкращих результатів в роботі, виявляють свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву. Порядок формування і організації роботи з кадровим резервом регулюється соціальними положеннями затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Для працівників, на яких поширюється чинність статутів та положень про дисципліну, застосовується також заохочення, передбачені цими статутами і положеннями.

Так, згідно з „Дисциплінарним статутом” прокурорсько-слідчі працівники та працівники інших установ прокуратури заохочуються за сумління і разове виконання службових обов’язків, ініціативу та оперативність у роботі такими видами заохочення: подякою, грошовою премією, подарунком, цінним подарунком, нагородження нагрудним знаком „Почесний працівник прокуратури України”.

За особливі заслугу в роботі працівник прокуратури може бути представлений до нагороди державними нагородами і присвоєння почесного звання „Заслужений артист України”.

Підстави та порядок стимулювання сумлінної праці також можуть бути предметом договірного регулювання, що особливо важливо за умов ринкових перетворень у суспільстві. Так, при укладанні контракту, сторони мають право передбачити будь-які додаткові заходи заохочення в разі належного виконання працівником взятих на себе зобов’язань (наприклад, оплата санаторно-курортного відпочинку, додаткова грошова чи майнова винагорода, оплата проїзду під час відпустки).

Заохочення застосовуються роботодавцем разом або за погодженням з профспілкою. Потрібно відзначити, що відсутність профспілкового комітету не позбавляє права роботодавця самостійно застосовувати до працівника будь-який вид заохочення. Критерієм належного виконання працівником трудових обов’язків є результат його праці. Саме роботодавець є зацікавленим, щоб працівники підвищували свою кваліфікацію та продуктивність праці. Стимулювання праці є правом, а не обов’язком роботодавця, а відтак він вправі на власний розсуд вирішувати доцільність застосування заходів заохочення. При застосуванні заохочення роботодавець може врахувати думку трудового колективу.

У законодавстві немає обмежень щодо кількості заохочень, які одночасно можна застосувати до працівника.

Заохочення оголошуються наказом роботодавця, доводяться до відома всього трудового колективу та заносяться у трудову книжку працівника.

За неналежне виконання трудових обов’язків, роботодавець може застосувати заходи дисциплінарного стягнення. Протягом дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються засоби заохочення. Своєрідним засобом заохочення може бути дострокове зняття з працівника дисциплінарного стягнення.

Вищий керівник користується правом застосування заохочення, що належить нижчому керівникові у повному обсязі. Такий принцип передбачено в „Положенні про дисципліну працівників залізничного транспорту”, „Статуті про дисципліну працівників зв’язку”.

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи для заохочення, до нагороди орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звань кращого працівника за даною професією.

Встановлення державних нагород може здійснюватись лише законом України.

Відповідно до п.25 ст.106 Конституції України нагородження державними нагородами віддано до компетенції Президента України.

Сьогодні в Україні встановлені такі відзнаки: „Герой України”, що передбачає вручення ордена „Золота зірка” та ордена держави: Орден князя Я.Мудрого І, ІІ, ІІІ, ІV, V ступенів, Орден „За заслуги” І,ІІ,ІІІ ступенів. Кабінетом Міністрів затверджується почесна грамота Кабінету Міністрів.

Також з метою заохочення працівників власник або уповноважений ним орган здійснює преміювання під яким розуміється виплата працівникам грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання результатів праці.

Преміювання здійснюється у двох формах: 1) преміювання передбачене системою оплати праці;

2) преміювання поза системою оплати праці.

У тих випадках, коли для працівників передбачаються виплати премії за досягнення заздалегідь встановлених виробничих показників, що входять до системи оплати праці, має місце погодинна або відрядна преміальна система.

При введенні таких систем на підприємстві приймаються локальні положення про преміювання, які затверджуються власником за погодженням з профспілкою. У положеннях встановлюються конкретні показники, умови преміювання, коло працівників, що мають отримати премію, розмір премії, який визначається у відсотковому відношенні до посадового окладу або тарифної ставки, підстави для зниження або позбавлення премії.

За цільовим призначенням премії в рамках системи оплати праці, поділяються на 2 види:

1) премії за основні результати господарської діяльності;

2) премії за поліпшення окремих сторін господарської діяльності.

Зниження або позбавлення премії проводяться на спеціальних підставах: - за порушення виробничо-технічної дисципліни;

повернення продукції внаслідок незадовільної якості;

прогули, поява на роботі в нетверезому стані;

розкрадання на роботі.

За преміальної системи оплати праці, працівник має суб’єктивне право вимагати виплати премії при досягненні