На наш погляд, втратив правове значення перелік праців-ників, для яких може встановлюватися ненормований робочий день, даний у постанові НКП СРСР "Про працівників з ненормо-ваним робочим днем". Проте, взамін цієї постанови, категорії працівників, для яких може встановлюватися режим ненормова-ного робочого дня, були визначені у Рекомендаціях щодо поряд-ку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Рекомендації затверджені наказом Міністерства праці від 10 жовтня 1997 року № 7, але у Міністерстві юстиції не реєструвалися. Отже, чин-ності нормативно-правового акта вони не мають.

Пункт 5 Рекомендацій допускає можливість застосування ре-жиму ненормованого робочого дня для всіх категорій працівників (керівників, спеціалістів i робітників) Тут не названі службовці, що не належать до категорії фахівців. Але ця категорія праців-ників може працювати з умовою ненормованого робочого дня. Більш конкретно категорії працівників, для яких може встановлюватися ненормований робочий день, визначаються таким чином:—

особи, робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості;—

особи, які розподіляють час для роботи на свій розсуд;—

особи, праця яких не піддається точному обліку в часі. Можна погодитись з тим, що де-факто дійсно такі роботи існують, але законодавство, що стосується внутрішнього трудо-вому розпорядку, робочого часу, не передбачає таких випадків, щоб робочий час точно не враховувався.

Затвердження списків посад, робіт та професій робітників з ненормованим робочим днем провадиться при прийнятті ко-лективного договору, угоди. Списки мають безпосередньо вно-ситися до змісту угод колективних договорів або додаватися до них [19, 256].

Якщо список працівників з ненормованим робочим днем внесений до галузевої чи регіональної угоди, на підприємстві (у ко-лективному договорі) такий список може бути лише розшире-ний. Його звуження означало б погіршення становища праців-ників у порівнянні з угодою і суперечило б ст.16 КЗпП і ст.5 Закону "Про колективні договори й угоди" [4, 4]. Внесення списку працівників з ненормованим робочим днем до угод, передбачене ст.8 Закону "Про відпустки", зовсім не тотожне затвердженню міністерствами та іншими центральними органами виконавчої вла-ди, за погодженням з відповідними галузевими профспілками орієнтовних переліків робіт, професій і посад з ненормованим робочим днем. Затвердження таких переліків Законом "Про відпу-стки" не передбачено. Надання названим організаціям такого права Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з не-нормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці означає, що згадані переліки можуть мати лише методичне значення [19, 257].

Список професій, посад працівників з ненормованим робо-чим днем з зазначенням конкретної тривалості відпустки затверд-жується на підприємстві як додаток до колективного договору. У межах встановленої семиденної тривалості розглянутої додаткової відпустки і з урахуванням ст.5 Закону "Про колективні договори й угоди", що забороняє трудовими договорами погіршувати станови-ще працівників у порівнянні з колективним договором, тривалість цієї відпустки може визначатися трудовим договором.

Працівник з ненормованим робочим днем може бути залу-чений до роботи по закінченні робочого дня встановленої три-валості власником. Таке розпорядження власника працівник зобов'язаний виконати. Його невиконання кваліфікується як порушення трудової дисципліни.

Закон не вимагає, щоб працівники з ненормованим робочим днем залучалися до роботи після закінчення робочого дня лише за тією підставою, яка встановлена для застосування надурочних робіт (ст.62 КЗпП). Робота працівника з ненормованим робочим днем після закінчення робочого дня не є надурочною роботою. Водночас для залучення працівників з ненормованим робочим днем для роботи понад норму робочого часу потрібні підстави (виробнича необхідність, інші виняткові обставини).

Обов’язки працівників, які працюють з ненормованим робочим днем

Обов'язок працівника з ненормованим робочим днем вико-нувати роботу після закінчення робочого дня може випливати не лише із розпорядження власника про це, а й бути обумовленим необхідністю своєчасного виконання роботи, визначеної трудо-вим договором. В останньому випадку працівник зобов'язаний за власною ініціативою працювати після закінчення робочого дня. У виправдання несвоєчасного виконання роботи він не може по-силатися на те, що протягом встановленої тривалості робочого часу він об'єктивно не міг виконати непомірне великий обсяг роботи. У необхідних випадках працівник з ненормованим робо-чим днем має за власною ініціативою продовжувати роботу і тоді, коли закінчився робочий день відповідно до правил внутріш-нього трудового розпорядку чи графіка змінності [20, 371].

Зрозуміло, якщо працівник внесений до переліку праців-ників з ненормованим робочим днем і користується за цією підставою правом на додаткову відпустку, він повинен час від часу залучатися до роботи після закінчення встановленої тривалості робочого часу. Тому при вирішенні питання про включення конкретних посад, робіт і професій до Списку посад, робіт і професій, де працівники мають право на додаткову відпустку у зв'язку з ненормованим робочим днем, має враховуватись реальна потреба у залученні відповідних працівників до роботи і після закінчення встановленої тривалості робочого дня. Додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем — це не безпідставна пільга для працівників, а спосіб компенсації періодичної переробки понад норми робочого часу та інших умов щодо характеру праці. При вирішенні питання про внесення відповідних посад, робіт і професій до згаданого Списку при визнанні тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день слід враховувати, що при наявності підстав л з додержанням встановленого порядку працівники з ненормованим робочим днем також можуть залучатися до виконання надурочних робіт.

Додаткові відпустки за ненормований робочий день

Порядок надання відпусток

Працівник, який працює з ненормованим робочим днем має право на додаткові відпустки. Кодексом законів про працю України, що набув чинність з 1 червня