При тривалості основної відпустки в 28 календарних днів, загальна тривалість щорічної відпустки складе 59 календарних днів (28 + 7 + 24).

Якщо працівник має право на основну відпустку тривалістю 30 календарних днів (наприклад, він є інвалідом), загальна тривалість щорічної відпустки складе 61 календарний день (30 + 7 + 24).

Згідно положенням пункту 6 Правил надання додаткової відпустки у разі перенесення або невикористання додаткової відпустки, а також звільнення право на вказану відпустку реалізується в порядку, встановленому трудовим законодавством Російської Федерації для щорічних оплачуваних відпусток.

Дане твердження говорить про те, що перенесення відпустки наступного року відповідно до положень статті 124 ТК РФ може мати місце тільки у виняткових випадках, коли надання відпустки працівнику в поточному робочому році може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи організації, і лише із згоди працівника. Не надана в поточному році додаткова відпустка в обов'язковому порядку повинна бути наданий наступного року — подальше його перенесення не припускає.

Додаткова відпустка повинна бути також перенесений на інший термін, якщо працівнику своєчасно не пізніше ніж за три дні до його початку (стаття 136 ТК РФ) не була вироблена оплата за час цієї відпустки або працівник був попереджений про час почала відпустки пізніше ніж за два тижні до його початку.

Через положення статті 125 ТК РФ додаткова відпустка за ненормований робочий день може бути наданий працівнику окремо від основного і інших додаткових відпусток, а через положення статті 126 ТК РФ — замінений на виплату грошової компенсації. В останньому випадку не припускає заміна відпустки грошовою компенсацією відносно вагітних жінок і працівників у віці до 18-ти років, а також працівникам, зайнятим на важких роботах і роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці.

Працівнику комерційний організації згідно положенням колективного договору передбачено надання основної відпустки тривалістю 28 календарних днів і додаткової відпустки за ненормований робочий день тривалістю 14 календарних днів.

При складанні графіка відпусток на відповідний рік, може передбачено одноразове надання відпустки тривалістю 42 календарного дня (28 + 14), або його розділення на дві і більш частин, одна з яких повинна бути не менш 14 календарних днів.

Висновки.

Проаналізувавши положення даної роботи, можна прийти до таких висновків:

Ненормований робочий день – це особливий режим роботи, відповідно до якого окремі працівники можуть по розпорядженню працедавця при необхідності епізодично притягуватися до виконання своїх трудових функцій за межами нормальної тривалості робочого часу.

Виходячи з такого визначення слід звернути особливу увагу на такі риси даного інституту трудового права:

ненормований робочий день — це особливий режим роботи;

виконувати роботу на умовах ненормованого робочого дня можуть тільки окремі працівники;

для залучення працівників до роботи на умовах ненормованого робочого дня необхідне розпорядження працедавця;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки при необхідності;

до роботи на умовах ненормованого робочого дня працівники можуть притягуватися тільки епізодично;

ненормований робочий день означає вихід за межі нормальної тривалості робочого часу;

в умовах ненормованого робочого дня працівник повинен виконувати свої трудові функції.

Для працівників, відносно яких встановлений режим ненормованого робочого часу, як компенсація за можливе залучення до виконання трудових обов'язків понад нормальну (або скороченій) тривалість робочого дня, у чинному законодавстві необхідним, на нашу думку, є встановлення додаткової відпустки та передбачення особливостей оплати праці.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.

Конституція України від 28.06.1996 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII Затверджується Законом N 322-VIII ( ) від 10.12.71 (Відомості Верховної Ради ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375).

"Про відпустки" Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 2, ст. 4).

"Про колективні договори й угоди" Закон України від 01.07.1993 № 3356-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 36, ст.361).

Постанова Ради Міністрів СРСР від 29 серпня 1953 року

Рекомен-дації щодо порядку надання працівникам з ненормованим ро-бочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий харак-тер праці, затверджені наказом Міністерства праці від 10 жовтня 1997 року № 7

Постанова НКП СРСР "Про працівників з ненормованим робочим днем"

Трудовий кодекс РФ від 1 лютого 2002 року.

Лист Мінпраці РФ від 25 квітня 2002 року №966-10.

Наказ Мінкультури РФ від 4 березня 2002 року №299.

Наказ Міносвіти Росії і Держкомвузу Росії від 31.08.1995. 463/1268

Наказ Мінфіну РФ від 29 липня 2002 року №154.

Наказ Мінюсту РФ від 8 лютого 2002 року №33.

Наказ Росархива РФ від 27 травня 2002 року №138.

Наказ Судового Департаменту Верховного Суду РФ від 15 березня 2000 року №36 «Про тривалість щорічних відпусток працівникам системи Судового Департаменту при Верховному Суді Російської Федерації і апаратів федеральних судів загальної юрисдикції»

Постанова Наркомпраці СРСР від 13 лютого 1928 року №106

Постанова Уряду РФ від 11 грудня 2002 року 884, якою затверджені Правила надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки працівникам з ненормованим робочим днем в організаціях, що фінансуються за рахунок засобів федерального бюджету

Правила «Про чергові і додаткові відпустки», затверджені Народним Комісаріатом Праці СРСР 30 квітня 1930 року №169

Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підручник. К., „Вікар”. 2003р.

Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: