В цьому зв’язку слід враховувати, що оскільки всі норми КЗпП мають однакову юридичну чинність , загальна норма ст.94 КЗпП, у якій дане визначення заробітної плати, може коригуватися спеціальними нормами КЗпП. На практиці нерідко вважається можливими коригувати назване визначення заробітної плати правилами й інших законів.

Зазначення в ст.94 КЗпП того, що заробітна плата є винагородою, яку власник виплачує працівнику, дозволяє віднести до заробітної плати не лише виплати, здійснювані власником в силу обов’язків , які він несе в трудових правовідносинах, а і в силу права, яке йому належить[34;ст29].

Вирізняють два аспекти заробітної плати: економічний і правовий. З економічної точки зору заробітною платою вважається вартість або ціна праці в грошовій формі, як частка працівника національному доході, що на еквівалентній основі виплачується йому за виконану роботу.

Юридичною категорією заробітна плата стає тоді, коли правовими нормами визначаються розмір та порядок її виплати за виконану роботу. Для правового визначення заробітної плати має значення обов’язок роботодавця виплачувати працівникові винагороду за його працю, з одного боку, і наявність у працівника суб’єктивного права на одержання цієї винагороди за попередньо встановленими нормами праці, - з другого.

Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно з цією метою на підприємствах встановлюються фонди оплати праці[28:ст50].

Основна заробітна плата залежить від результатів праці самого працівника. Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відряджених розцінок – для робітників і посадових окладів для службовців. Крім вказаних видів заробітку, до фонду основної заробітної плати включаються також суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу прибутків, отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у тих випадках коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет, журналів, телеграфного агентства, видавництва, радіо, телебачення та інших підприємств і оплата їх праці, яка здійснюється за ставками (розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві[30;ст.95].

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства і є винагородою за працю понад встановлені норми, трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством , премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Наприклад надбавки за кваліфікаційну майстерність, за знання іноземної мови, за класність водіям, бригадирам за керівництво бригадою, персональні надбавки за роботу в шкідливих умовах праці; премії за виконання і перевиконання виробничих завдань, за виконання акордних завдань у строк, за зменшення простоїв обладнання і винагороди за вислугу років, оплата разових робіт на підприємстві; оплата праці студентів під час проходження практики, оплата за роботу у вихідні й святкові дні; витрати, пов’язані з оплатою житла працівникам підприємництва тощо.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми. Зокрема сюди належать суми оплати вимушених відпусток з ініціативи роботодавця з частковим збереженням заробітної плати; оплата простою не з вини працівника, виплати працівникам, які брали участь у страйках; винагорода за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції; одноразові заохочення, матеріальна допомога; суми соціальних і трудових пільг працівникам – додаткові відпустки, доплати до державних пенсій, оплата за навчання в навчальних закладах дітей працівників підприємства; вартість путівок для лікування і відпочинку або суми компенсацій замість путівок; суми прибутку, направленні на придбання акцій для працівників трудового колективу; кошти, направлені на викуп майна підприємства членами трудового колективу, за рахунок коштів підприємства. [33; ст. 40]

Необхідно відрізняти заробітну плату від винагороди, передбаченої цивільно – правовими договорами; підряду, доручення та інші. Заробітна плата становить собою оплату витрат живої праці у процесі суспільного виробництва, а винагорода за цивільно – правовими договорами – це оплата кінцевих результатів праці. Заробітна плата тісно пов’язана з нормуванням праці і являє собою оплату певної міри праці у заздалегідь визначеному розмірі.

Висвітлюючи це питання, я б хотіла виділити колізію, яка виникла, щодо поділу праці, тобто одні вчені вважають, що заробітна плата повинна бути поділена на основну, додаткову і інші заохочувальні види, а інші вчені вважають; що повинна, бути основна і додаткова, яка має включати в себе і інші види оплати праці.

Я вважаю і підтримую тих вчених, які вважають; що має бути тільки основна і додаткова, тому, що це полегшить процес визначення, яка це є оплата праці.

Отже, можна сказати, що заробітна плата має два аспекти: економічний і правовий. Але суть аспектів є, що заробітна плата є винагородою в грошовому виразі, яку працівник одержує від підприємства чи фізичної особи, для яких виконує обумовлену трудовим договором роботу.

1.2. Методи правового регулювання оплати праці.

Найчастіше виділяють методи, які застосовуються державою для регулювання відносин з оплати праці. Але, якщо оплата праці