фінансуються з бюджетів здійснюються спроби упорядкування заробітної плати шляхом встановлення єдиної тарифної сітки. 30 серпня 2002 року Кабінетом Міністрів прийнято постанову «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організації окремих галузей бюджетної сфери». [22]
Відповідно до частини четвертої ст. 96 КЗпП присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам проводиться відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом. Посилання на «тарифно-кваліфікаційний довідник» означає, що норми тарифно-кваліфікаційних довідників робіт і професій робітників, що визначають порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів, мають перевагу при правозастосуванні перед нормами інших актів. Це стосується, оскільки мова йде про присвоєння кваліфікаційних розрядів на підприємстві. І норм Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, що здобувають п професійно-технічну освіту. [26]
З метою стимулювання більш кваліфікаційної праці, частина третя ст. 96 КЗпП приписує при формування тарифної сітки на підприємствах у процесі укладення колективного договору міжкваліфікаційні співвідношення розмірів тарифних ставок і посадових окладів (їх співвідношення з тарифною ставкою робітника першого розряду) встановлювати в розмірах, не нижче тих, які визначені генеральною угодою, галузевою (регіональною), якщо вони поширюються на відповідні сторони колективного договору.
У принципі, права працівників на виконання робіт відповідної складності (на допуск виконання робіт) повинні підтверджуватися документами, які свідчать про присвоєння працівникові необхідної кваліфікації у встановленому порядку. Однак суворо це правило додержується лише в тих випадках, коли законодавством прямо або непрямо заборонено приймати на роботу (допускати до роботи) за відповідними спеціальностями (посадами) осіб, які не мають документів про наявність відповідної кваліфікації. У багатьох випадках сама по собі відсутність документа, що підтверджує кваліфікацію, не є перешкодою для прийняття на роботу.
Власник, у принципі, не пов’язаний також документами про кваліфікацію працівника, пропонуючи працівникові під час прийняття на роботу більш низької кваліфікації, ніж присвоєна працівникові. Це стосується робітників, керівників, спеціалістів і службовців. У процесі роботи на підприємстві присвоєння більш високої кваліфікації підприємством допускається тільки щодо робітників і здійснюється в порядку, що встановлений тарифно-кваліфікаційних довідників робіт і професій робітників. Ці питання і регулюються частиною п’ятою ст. 96 КЗпП, що приписує власникові проводити тарифікацію робіт (віднесення їм кваліфікаційних розрядів) здійснювати відповідно до тарифно-кваліфікаційних довідників за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом. [22]
Частина п’ята ст.96 КЗпП передбачає підвищення кваліфікаційних розрядів насамперед робітникам, які успішно виконують норми праці та сумлінно ставляться до трудових обов’язків. Слід, однак, визнати, що на практиці це правило застосовується на розсуд власника. І зумовлено це не злою волею власника, а рівнем правової культури суспільства. І рівень законодавства і станом правотворчості не дозволяє захистити права, які випливають і з наведеної правової норми, викладеної недостатньо визначено.
Навіть і цілком ясно сформульоване суб’єктивне права розряду, на підвищення розряду, зрозуміло, за умови успішної здачі кваліфікаційного розряду, захищається не без великих зусиль. [9]
Звернемо увагу органів та посадових осіб, що здійснюють правозастосування. Правозастосовників і керівників господарств на слово «продукція», поруч з яким не стоїть слово «робіт», «послуг».
Зазначений захід не є дисциплінарним стягненням. Це – особливий захід правового впливу. Разом з тим. Варто врахувати, що процедура застосування дисциплінарного стягнення – це не просто формально-юридична вимога. У цій процедуру закладено глибокий зміст. Тому при зниженні розряду все-таки слід виявляти обачність, не нехтувати поясненнями працівника з приводу допущених порушень, не допускати невиправданого розриву в часі між порушенням і зниженням розряду. При застосуванні такого заходу власник і сам не вправі відновити працівникові розряд раніше, ніж через три місяці. Відновлення працівникові кваліфікації проводиться в загальному порядку, тобто з дотриманням правил про перевагу на підвищення розряду та із здачею кваліфікаційного іспиту. Рішення власника про зниження розряду може бути оскаржене робітником у загальному порядку, встановленому для вирішення трудових спорів. Розряд відображає кваліфікацію робітника і визначає види робіт, які він буде виконувати в силу трудового договору. З цієї точки зору одностороння зміна власником розряду робітника, який визначає рівень складності робіт, що надалі будуть йому доручатися, може бути кваліфікована як застосування примусової праці. Водночас не можна не враховувати, що доручення робітником обов’язкові виконувати роботу, тарифіковану нижче присвоєного нижче присвоєного робітнику розряду, вважається саме собою зрозумілим (частина друга ст. 104 КЗпП). Спеці правило про порядок зміни розряду робітника і розряду виконуваних ним робіт міститься в частині третій ст. 32 КЗпП.
У зв’язку з введенням у дію Класифікатора професій втратив силу загальносоюзний класифікатор професій робітників, посад керівників, спеціалістів і службовців. Власники зобов’язані привести назви професій у штатних розкладах у відповідність з назвами, що містяться в Класифікаторі професій. Ці ж назви повинні використовуватися в тестах наказів про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, записів у трудову книжку. Правда, невідповідність використаних на підприємства, в установах і організація назв професій Класифікатори професій ніякої відповідальності за собою не тягне. Тому в практиці часто використовуються назви професій, що не відповідають класифікатору професій.
Затвердження і введення в дію Класифікатора професій не потягло скасування тарифно-кваліфікаційних довідників робіт і професій працівників. Ці документи, як і раніше, визначають кваліфікаційні вимоги і зміст робіт, що відносяться до кожної професії, спеціальності, посади.
Робітники приймаються на роботу за професіями, зміст трудових обов’язків за якими визначається тарифно-кваліфікаційним довідниками робіт і професій робітників.
В тарифно-кваліфікаційних довідниках дається характеристика робіт, що складають зміст