Динаміка реальної заробітної плати визначається за допомогою індексу вартості життя, що обчислюється шляхом зіставлення суми товарних цін, які у різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів існування.

Оскільки заробітна плата є перетвореною формою вартості і ціна товару робоча сила, то її зміни визначаються насамперед динамікою вартості даного специфічного товару. Це тенденція у розвинутих капіталістичних країнах Заходу спостерігається з початку століття. Так у 1980р. порівняно з 1920р. реальний зміст заробітної плати зріст у США і ФРН більше ніж у 8 разів, в Англії і Франції – у 3-4 рази. Водночас купівельна спроможність заробітної плати зменшувалась під час війни, криз монопольним ціноутворенням. Наприклад, у Франції купівельна спроможність робітників у 1986рік реальна заробітна плата робітників зросла у США в 1,3 рази, у Великобританії – в 1,8 рази, у Франції – у 2,4 рази, у ФРН та Італії – у 2,8 рази, в Японії зросла на 12,2, у ФРН – на 14,9, у Франції на 3, у Великобританії 0 на 11,7%. Норма додаткової вартості у США наприкінці 80-х років, як уже зазначалось, становила 70%. [31; ст.18]

Інша ситуація склалась у країнах колишнього СРСР. Згідно з даними, у 1998р. робітник промислового підприємства одержав на рік 246 (без податків), або 20,5 крб. за місяць. Норма додаткової вартості (відношення прибутку до заробітної плати, виражена у процентах) у цьому випадку становила 100%.

Із середини 50-х років почала розвиватись науково-технічна революція, яка висунула якісно нові вимоги до робочої сили. Її освіти, кваліфікації, культурного рівня. Процес виробництва (насамперед на підприємствах гігантських корпорацій) вимагає відтворення все більш складної робочої сили. Це призвело до зростання вартості товару робоча сила і збільшення реальної заробітної плати. До факторів, що зумовлюють зростання, останньої, належать також дія закону зростання потреб, сприятлива економічна кон’юнктура, зростання свідомості трудящих та їх вимог тощо.

За умов НТР в розвинутих капіталістичних країнах надається перевага стимулюванню представників тих професій, які безпосередньо пов’язані з передовими галузями науково-технічного прогресу. Так в США заробітна плата інженера на початку 90-х рр. була в 1,8 рази вища від заробітної плати кваліфікованого робітника. За рівнем заробітної плати до них наближаються економісти, спеціалісти математики, хіміки, біологи. Заробітна плата кваліфікованих робітників у півтора рази перевищує заробітну плату робітників середньої кваліфікації, а робітники, які обслуговують сучасне устаткування (механіки-ремонтники електроустаткування, наладчики, слюсарі-механіки) стримують платню на 200-300% вищу, ніж робітники на конвеєрі. Водночас у другій половині 80- на початку 90-х років для 6 0% всіх робочих місць у США була потрібна вища боа серденя професійна освіта. У Великобританії наприкінці 80-х років зарплата робітників розумової праці зростала в 1,4 рази більшими темпам, ніж оплата робітників фізичної праці. За умов НТР все більшого поширення набуває така форма організації заробітної плати, як плата за знання, тобто залежно від осолодіння робітником суміжними професіями. [32; ст.24]

Середньорічна плата американського робітника у 1992р. становила близько 26тис.дол. Частка сімейного бюджету, яка йде на харчування, становить у САША 17%, у ЯРН та Японії – 25%. У Нью-Йорку, наприклад, на харчування сім’ї з чотирьох чоловік витрачається щомісячно 400 доларів, плата за житло не менше 300дол.

Як відомо, товари продаються за вартістю або наближаються до неї тією мірою, якою попит на них відповідає пропозиції у післявоєнний період на ринку праці була порівняно сприятлива економічна кон’юнктура. Так, у США у 1946р під повною зайнятістю розуміли обмеження безробіття рівнем 4% робочої сили. У наступні десятиріччя межу безробіття, що ототожнювалася з повною зайнятістю, було піднято спочатку до 5, потім до 6 і навіть до 7%. Лише за 1975-1986рр. у розвинутих капіталістичних країнах безробіття зросло з 15,6млн. до понад 30млн.чол, тобто майже у 2 рази. У 19990р у країнах ОЄСР роботи не моли 24,3 млн.чол. Крім того, значна кількість перестала шукати роботу, втративши надію на це. Лише у США кількість таких осіб становила 2,3 млн.чол. Значне перевищення пропозиції робочої сили понад попитом на неї призвело до відхилення ціни товару, робоча сила нижче від її вартості. Це зумовило (разом з іншими факторами) дію тенденції до уповільнення темпу зростання реальної заробітної плати, а в 70-80рр до її зниження. У США заробітна плата у 80-х рр. знижується. Так з 1979 по 1988 рік заробітна плата робітників зменшилася на 6,7%. У країнах ОЄСР з 1985 по 1990 рік реальна погодинна зарплата робітників обробної промисловості зменшилась із 100% до 98%, а у США – до 93,8%. [ст. 90; №32]

Якщо у 1996р. з кожного долара витрат населення США сплачувало 26 центів у вигляді податків, то у 1990р. – близько 33 центів. Важливим фактором зниження заробітної плати є заборгованість населення по всіх формах кредиту. У США за 80-ті роки така заборгованість зросла у 2,6 рази (з 1,4 до 3,7 трлн.дол.) при зростанні чистого доходу у 2 рази. Категорії населення у віці до 65 років з доходами до 50 тис.дол. на рік (основна частина американських споживачів, доход у 50 тис. дол. На рік має кожна п’ята сім’я) витрачають нині 20% свого бюджету на відшкодування заборгованості по кредиту. Лише за несплату кредиту у 1990р. залишили будинки 17,7 тис. сімей. Важливим фактором