ПЛАН

ВСТУП

1. Правове регулювання відпусток

2. Щорічні відпустки

2.1. Щорічна основна відпустка

2.2. Щорічні додаткові відпустки

2.3. Інші види щорічних відпусток, передбачені законо-давством

2.4. Порядок надання відпусток

2.5. Цільові відпустки, що не належать до часу відпочинку

2.6. Відпустки без збереження заробітної плати.

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Відпочинок поряд з працею є основними соціальними ста-новищами, у яких людина перебуває все своє життя, за винят-ком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватись з відпочинком. Щоб відпочивати, треба стомитися працювати.

Під часом відпочинку слід розуміти час, протягом якого робіт-ники і службовці звільняються від виконання трудових обов'язків і можуть його використовувати на свій розсуд. Чинним законодав-ством про працю передбачені такі види відпочинку: перерви в робочому дні; щоденний (міжзмінний) відпочинок; щотижне-вий безперервний відпочинок (вихідні дні); щорічні неробочі (святкові) дні; щорічні відпустки.

Законом України «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток: щорічні відпустки; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творчі відпустки; соціальні відпустки; відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективними договорами, угодами та трудо-вими договорами можуть встановлюватися інші види відпусток. Щорічну основну і щорічні додаткові відпустки ще назива-ють трудовими відпустками.

В цій курсовій роботі я розкрию тему про щорічні відпустки, які передбачені законодавством України.

1. Правове регулювання відпусток

Одним з видів часу відпочинку, що передбачений трудовим за-конодавством, є відпустки. Ст. 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оп-лачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регу-люється КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15 ли-стопада 1996 р., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різно-манітними. Тому спроба дати визначення поняття відпусток є доволі непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою на-дання працівнику якнайбільших можливостей для відпочинку і віднов-лення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робо-чого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку ма-ють віддалене відношення (творчі відпустки; або ж ті, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки)).

Отже, відпустки - це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і можуть використовувати їх на власний розсуд або за призначенням. Закон України «Про відпустки» встановлює наступні види від-пусток:

1. щорічні відпустки:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці;

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3. творчі відпустки;

4. соціальні відпустки:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею триріч-ного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5. відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Наприклад, Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передба-чає відпустки працівникам, які працюють на територіях радіоактив-ного забруднення. Колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи на підприємстві та ін.

Відпустка надається, як правило, за відпрацьований робочий рік і при цьому зберігається місце роботи та у випадках, передбачених законом, заробітна плата. Робочий рік обчислюється з дня укла-дення трудового договору.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форми власності, виду приналежності та галузевої діяльності, а також ті, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами Ук-раїни, право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без гро-мадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісниц-твом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи скороченого робочого часу. Якщо до 1 січня 1997 р. сезонні і тимчасові працівники не користувалися правом на відпустку, то, відповідно до Закону Ук-раїни «Про відпустки», тепер їм таке право надане.

Не мають права на відпустку особи, які працюють на умовах ци-вільно-правового договору, а також особи, засуджені до позбав-лення волі або до виправних робіт без позбавлення волі.

Вітчизняне законодавство вперше сформулювало правила надан-ня відпустки працівнику у випадку його звільнення. Ст. 3 Закону України «Про відпустки» передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпу-стку з наступним звільненням. При цьому датою звільнення вва-жається останній день відпустки. Щоправда, вказане право не по-ширюється на випадки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП України). Якщо закінчився строк трудового договору, працівник також може отримати невикористану відпустку. Трудовий договір при цьому про-довжується до закінчення відпустки і до нього не застосовується прави-ло про переростання строкового трудового договору у безстроковий. Право громадян України на відпустки забезпечується:

гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збе-реженням при цьому місця роботи, заробітної плати у випадках, пе-редбачених Законом України «Про відпустки»;

забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім випадків виплати такої компенсації за всі невикористані дні відпуст-ки при звільненні, а також: у випадках виплати грошової компенсації за бажанням працівника.

На відміну від раніше чинного законодавства, яке передбачало обчислення тривалості відпустки у робочих днях, Закон України «Про відпустки» встановив, що тепер відпустки обчислюються у календарних днях, як це прийнято у більшості зарубіжних країн.

Святкові та неробочі дня, які передбачені ст. 73 КЗпП України, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпу-стки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

2. Щорічні відпустки

2.1. Щорічна основна відпустка

З-поміж усіх видів відпусток чи не найважливішу роль у сфе-рі часу відпочинку відіграють звичайно