Вітчизняне законодавство, незважаючи на пропозиції вчених-юристів, все ж залишило поза увагою залежність тривалості відпустки від стажу роботи, а тому складається ситуація, коли і молоді, щойно прийняті на роботу працівники, і особи, що ма-ють стаж 10-15 років роботи на підприємстві, отримують за за-гальним правилом однакової тривалості щорічну відпустку.

2.2. Щорічні додаткові відпустки

Крім щорічної основної відпустки трудове законодавство України передбачає також надання для певних категорій праців-ників додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки згідно із Законом України «Про відпустки», існують двох видів і надаю-ться: за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важ-кими умовами праці передбачена для працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. «Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на що-річні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290і.

Законом встановлена загальна тривалість цієї відпустки до 35 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості пра-цівника в цих умовах. Проте цією ж постановою від 17 листопа-да 1997 р. передбачено максимальну тривалість такої відпустки для кожного виробництва, професії і посади, що очевидно супе-речить п. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки» і обмежує пра-ва роботодавця та трудового колективу на встановлення конкре-тної тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкід-ливими та важкими умовами праці. Право на цю щорічну додаткову відпустку мають лише ті працівники, що виконують роботи, передбачені вищезгаданим Списком.

Зазначений Список складається з 33 розділів, причому 32 роз-діли охоплюють окремі галузі економіки, а тридцять третій - містить перелік загальних професій за всіма галузями господар-ства. Це означає, що якщо працівник виконує роботу, яка місти-ться в переліках перших тридцяти двох розділів Списку, то пра-во на щорічну додаткову відпустку за шкідливі і важкі умови праці він матиме при умові, що підприємство чи виробництво, на якому працює, відноситься до відповідної галузі економіки.

Якщо ж конкретна професія чи посада передбачена розділом «Загальні професії за всіма галузями господарства», то додатко-ва відпустка надається незалежно від того, в яких цехах чи ви-робництвах виконують роботи конкретні працівники.

У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конкретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпустку користуються всі працівники, які там працюють.

Якщо працівники працюють у шкідливих чи важких умовах праці неповний день, то зазначена додаткова відпустка надаєть-ся тривалістю пропорційно фактично відпрацьованому часу у цих умовах.

У той же час, якщо у списку зазначено «постійно зайнятий», або «що постійно працюють», то до стажу, який дає право на цю відпустку, зараховуються лише ті дні, коли працівник фактично був зайнятий в цих умовах повний робочий день, встановлений законодавством чи правилами внутрішнього трудового розпо-рядку.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за робо-ту зі шкідливими і важкими умовами праці для працівників від-повідного підприємства встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами пра-ці. Така атестація робочих місць за умовами праці відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про по-рядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 р. № 442і. При її проведенні враховується гі-гієнічна оцінка умов праці відповідно до «Показників та крите-ріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові від-пустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негати-вним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/552.

Міністерство праці та соціальної політики України роз'ясни-ло, що у випадках, коли тривалість додаткової відпустки за ре-зультатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, вказану у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підпри-ємства. Оскільки максимальна тривалість такої відпустки для конкретного виробництва чи професії визначена вже згадуваною постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р., то Міністерство праці та соціальної політики України не мало достатніх підстав, аби передбачати тривалість відпустки більшу ніж передбачено цією постановою. Проте з огляду на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки», можна вважати правомірним надання додаткової відпустки більшої тривалості за результата-ми атестації ніж це встановлено Списком лише в тому випадку, якщо її тривалість визначено у колективному договорі.

Ще одним видом щорічних додаткових відпусток, як було за-значено, є відпустки за особливий характер праці. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» існує два види таких відпус-ток:

1) працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним
та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах під-вищеного ризику для здоров'я;

2) працівникам з ненормованим робочим днем.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, ро-бота яких передбачена «Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нерво-во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або викону-ється в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я,