Ще один вид відпустки передбачено Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 р. Зокрема, медичні працівники, які були заражені вірусом імуно-дефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, мають право на щорічну відпустку за-гальною тривалістю 56 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лю-того 1991 р. врегулював тривалість надання щорічних відпусток працівникам, які працюють або перебувають у відрядженні на територіях радіоактивного забруднення. Особам, які працюють на території зони відчуження і безумовного відселення, відпуст-ка надається тривалістю 44 календарні дні, а працівникам, зай-нятим у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 ка-лендарних днів. Ті ж, хто працює в зоні посиленого радіоеколо-гічного контролю, мають відпустку 30 календарних днів. Ці відпустки надаються пропорційно відпрацьованому на зазначе-них територіях часу. Якщо працівник має право на щорічну до-даткову відпустку, то вона надається понад основну відпустку.

2.4. Порядок надання відпусток

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам із збереженням місця роботи і посади та з виплатою середнього заробітку. Право працівників на відпустку не залежить від місця роботи, виконуваної трудової функції, форми власності, на базі яких ведеться господарська діяльність на підприємствах, стро-ку трудового договору. Від цих обставин залежить тривалість відпустки, яка надається працівникові.

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зара-ховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах не-повного робочого дня) протягом робочого року, за який на-дається відпустка; коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (поса-да) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли пра-цівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і виплачувалась допомога по державному соц-іальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпу-стки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час навчання з відривом від виробництва тривалістю не менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти; час навчання новим професіям (спеціально-стям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації вироб-ництва і праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпу-стки, зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими важ-кими умовами або з особливим характером праці, якщо праці-вник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробниц-тва, цеху, професії або посади; час щорічної основної та додат-кових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переве-дених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприєм-ство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну ос-новну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпу-сток не може перевищувати 58 календарних днів, а для праців-ників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 68 кален-дарних днів.

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються праців-никові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпус-тки повної тривалості у перший рік роботи настає після закін-чення шести місяців безперервної роботи на даному підпри-ємстві.

У разі надання працівникові щорічних відпусток до закін-чення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шести-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: жін-кам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; особам віком до 18 ро-ків; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходжен-ня строкової військової або альтернативної (невійськової) служ-би, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на ро-боту протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; сумісникам - одночасно з відпус-ткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання екзаменів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчаль-ною програмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпус-тку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулатор-но-курортного) лікування; батькам-вихователям дитячих бу-динків сімейного типу; в