- працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

- працівникам для завершення санітарно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

- працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі за-клади освіти, - тривалістю 15 календарних днів без ураху-вання часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

- працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а та-кож працівникам, які навчаються без відриву від виробниц-тва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки - тривалістю, необхідною для проїзду до місцез-находження вищого закладу або закладу науки і назад;

- сумісникам на термін до закінчення відпустки за основним
місцем роботи;

- ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- працівникам, які використали за попереднім місцем робо-ти щорічну основну та додаткові відпустки, тривалість яких була менше 24 календарних днів і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві, до на-стання шестимісячного терміну безперервної роботи.

Для надання відпусток без збереження заробітної плати, які власник або уповноважений ним орган зобов'язаний нада-вати на вимогу працівника, працівником подається письмова заява про надання такої відпустки з вказівкою підстави і три-валості. До заяви додається документ (чи його копія), що підтверджують правовий статус працівника чи передбачені за-коном обставини, які є підставою для надання такого виду відпустки. Якщо працівник має право на одержання відпуст-ки без збереження заробітної плати за декількома підставами, використання відпустки за однією із підстав не перешкоджає отриманню відпустки за іншими підставами.

Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, визнаються Герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені 4 і більше медалями «За відвагу». До осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщи-ною належать Герої Соціалістичної праці та повні кавалери ор-дена Трудової Слави.

За домовленістю між працівником і роботодавцем працівникові може надаватися відпустка без збереження за-робітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений сторонами, але не більше 15 календар-них днів на рік.

ВИСНОВОК

З вищесказаного можна зробити висновок, що всі громадяни, зайняті суспільно-корисною працею, незалеж-но від форм власності і форм господарювання, які перебувають у трудових відносинах і підлягають державному соціальному стра-хуванню, мають право на одержання щорічної оплачуваної від-пустки.

Відпусткою визнається вільний від роботи час протягом встанов-леної законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробіт-ної плати або без її збереження.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебува-ють у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустку нарівні з громадянами України.

Право на відпустку належить також особам, які працюють у платному апараті або на підприємствах чи в установах профспіл-кових або інших громадських організацій, організацій спожив-чої кооперації, житлово-будівельних кооперативів тощо.

Особи, які працюють за договорами підряду або іншими до-говорами цивільно-правового характеру, за авторськими чи ви-давничими договорами, не набувають статусу робітника чи служ-бовця і тому права на відпустку не мають.

Право на відпустку надано також позаштатним працівникам, (тобто робітникам і службовцям, що виконують на підприємствах роботу без зарахування їх у штатний (списочний) склад.

Закон України від 15 листопада 1996 р. «Про відпустки» пе-редбачив також право на відпустку тимчасових і сезонних пра-цівників, які до введення цього закону в дію правом на відпуст-ку чи грошовою компенсацією за неї не користувалися.

Не надається щорічна чергова відпустка засудженим до ви-правних робіт без позбавлення волі за час відбування покарання. Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки в натурі визначеної тривалості із збереженням на її протязі місця роботи (посади) і виплатою середньої заробітної плати. Забороняється звільнення працівників з ініціативи влас-ника або уповноваженого ним органу під час перебування їх у відпустці, за винятком випадків повної ліквідації підприємства. Відпустка повинна забезпечити працівникам необхідний відпо-чинок, тому забороняється заміна відпустки грошовою компен-сацією, за винятком окремих випадків.

Використана література:

Конституція України – „Юрінком Інтер”, -К:, 1996;

Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996р. //ВВР. – 1997.– №2;

Закон України „Про оплату праці” від 1 травня 1995 р. // ВВР. – 1995. – №17;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / відп. ред. О.П.Товстенко, „Юрінком Інтер”, -К:, 2000;

Бойко М.Д. Трудове право України, навч. посіб., Курс лекцій, -К:, „Олан”, 2002;

Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины, „Одиссей”, -К:, 1999;

Прокопенко В.І. Трудове право України, курс лекцій, „Консум”, -К:, 1998;

Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге –Х:, „Консум”, 2005;

Пилипенко А.Д. Трудове право України: Підручник, „Ін Юре”, -К:, 2003.