тради-ційно встановленого правилами внутрішнього розпо-рядку. Так, для працівників з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад за-гально встановлену норму є робочим часом. Порядок припинення трудового договору за п.7 ст. 40 КЗпП України збігається з тим, що передбачений для будь-якого дисциплінарного звільнення, тобто влас-ник повинен: 1) підтвердити факт появи працівника у нетверезому стані, у стані наркотичного чи ток-сичного сп'яніння, що може здійснюватися не тільки спеціальним обстеженням з використанням певних технічних засобів, а й складанням акта в довільній формі, із зазначенням в ньому найхарактерніших ознак нетверезого стану, стану наркотичного чи ток-сичного сп'яніння, за підписами свідків; 2) врахувати також строки, що встановлені для дисциплінарних стягнень, - один місяць із дня виявлення і шість місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП Ук-раїни); 3) отримати попередню згоду виборного орга-ну первинної профспілкової організації, якщо пра-цівник є членом профспілки; 4) видати наказ, належним чином оформити трудову книжку і вида-ти працівникові у день звільнення.
Відповідно до змісту п. 8 ст. 40 КЗпП України власник вправі звільнити за своєю ініціативою пра-цівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника. При цьому власник може реалізувати свою ініціативу лише за наявності таких умов: а) коли розкрадання майна власника встановлено вироком суду, що набрав за-конної сили; б) коли факт розкрадання встановлений постановою органу, до компетенції якого належить накладання адміністративного стягнення або засто-сування заходів громадського впливу. У даному ви-падку, за роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №91, немає зна-чення, чи застосовувалися до працівника раніше за-ходи дисциплінарного чи громадського стягнення, а також у робочий, чи не в робочий час було вчинено розкрадання. Стосовно ж порядку звільнення у зв'язку з розкраданням за місцем роботи, то влас-ник повинен: 1) дотриматись строку, протягом якого таке звільнення буде правомірним, зокрема, це не пізніше одного місяця з дня набрання чинності вироку суду або від дня винесення постанови органом про накладення адміністративного стягнення, а не від дня розкрадання працівником майна, як це пе-редбачено для застосування дисциплінарного стяг-нення; 2) видати наказ, належним чином оформити трудову книжку і видати працівникові в день звільнення.
Узагальненою вимогою, що стосується розгляну-тих підстав звільнення з ініціативи власника (робо-тодавця), є визначені законодавством випадки, коли таке звільнення не допускається. Зокрема, це: 1) тимчасова непрацездатність працівника (крім нез'явлення на роботу більше чотирьох місяців підряд (п.5 ст. 40 КЗпП України); 2) період перебування працівника у відпустці (крім випадку, коли підпри-ємство повністю ліквідується); 3) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одино-ких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда крім випадків повної ліквідації підприємства, коли звільнення зазначених жінок можливе, але з обов’язковим їх працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП України), і в інших випадках, перед-бачених законодавством.
2. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
У самостійну групу виділено додаткові підста-ви, що дають право власникові або уповноваженому ним органу (роботодавцю) з його ініціативи припини-ти трудовий договір з окремими категоріями праців-ників і за певних умов. До додаткових підстав розір-вання трудового договору належать: 1) одноразове, грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства й окремими службовими особами; 2) працівників, до яких втрачене довір'я з боку власника у зв'язку з їх винними діями при обслуго-вуванні грошових або товарних цінностей; 3) аморальний проступок, вчинений працівником, який ви-конує виховні функції. Кожна з цих підстав має своєрідний зміст і процедуру припинення трудового договору.
Перша підстава - одноразове грубе порушення трудових обов'язків - передбачена п.1 ст. 41 КЗпП України і може бути застосована до двох категорій працівників: а) керівників підприємств, установ, організацій (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників, головних бухгалтерів і їх заступників; б) службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Правовою основою такої підстави є те, що порушен-ня трудових обов'язків повинно мати грубий і одно-разовий характер навіть за наявності необережної вини, тобто ознакою грубості є всі факти, що харак-теризують дії чи бездіяльність працівника та суттєвість наслідків порушення трудових обов'язків, причинного зв'язку між порушенням і його наслідка-ми, а при вирішенні спірних питань, за роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9і, суд має виходити з характеру про-ступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Порядок звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України включає врахування вимог, передбачених правилами щодо застосування дисциплінарних стягнень, тому власник (роботодавець) повинен: 1) дотримуватися строків - один місяць з дня виявлення одноразового грубого порушення трудових обов'язків і шість місяців з дня споєння такого порушення; 2) видати наказ про звільнення, належним чином оформити трудову книжку і видати працівникові у день звільнення.
Додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати дові-р'я до нього з боку власника (п.2 ст. 41 КЗпП Украї-ни). Специфікою цієї підстави є те, що до працівника з боку власника (роботодавця) може бути втрачене довір'я: 1) коли він скоїв винні вчинки, безпосеред-ньо обслуговуючи грошові кошти чи товарні цінності; 2) коли