питання, чи були у власника або уповноваженого ним органу підстави для звільнення працівника з роботи. Навіть за наявності підстав для звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний дотримуватись визначеного законом порядку розірвання трудового договору.
За наявності на підприємстві двох або більше профспілкових органів, а працівник, щодо якого порушується питання про звіль-нення, є членом цих профспілкових організацій, для звільнення працівника необхідна згода лише одного з профспілкових орга-нів. Якщо ж працівник є членом профспілки, яка діє не на да-ному підприємстві, згода профспілкового органу взагалі не по-трібна.
У випадку, коли профспілкова організація не утворює вибор-ного органу, погодження розірвання трудового договору прово-диться з керівником профспілкової організації.
Стаття 43 КЗпП, якою встановлений обов'язок власника або уповноваженого ним органу погоджувати звільнення працівни-ків за своєю ініціативою, визначає, що таке погодження пови-нно проводитись з профспілковим органом, не розкриваючи організаційної форми цього органу. Тому це може бути проф-спілковий комітет, профспілкове бюро, а також і профспілко-вий організатор.
Не допускається звільнення працівників з ініціативи власни-ка або уповноваженого ним органу в період тимчасової непра-цездатності, крім випадків нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд (п. 5 ст. 40 КЗпП). Ця тимчасова непрацездатність може настати як наслідок захворювання само-го працівника, так і у випадку видачі йому листка непрацездат-ності по догляду за хворим членом сім'ї. Звільнення буде неза-конним і тоді, коли листок про тимчасову непрацездатність ви-даний працівнику в день звільнення.
При цьому, якщо в день звільнення працівник дійсно був тимчасово непрацездатним і в зв'язку з цим перебував на ліку-ванні в лікарні, то самі по собі порушення, допущені при оформ-ленні лікарняного листка, не позбавляють працівника гарантій, передбачених ч. 3 ст. 40 КЗпП.
Не допускається також звільнення у період перебування пра-цівника у відпустці, незалежно від підстав надання цієї відпуст-ки. Це правило не поширюється на випадки повної ліквідації підприємства.
Не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які ма-ють дітей віком до трьох років, а якщо дитина потребує домаш-нього догляду, що підтверджується медичним висновком, - до досягнення дитиною шестирічного віку, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допу-скається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).
Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років допус-кається, крім додержання загального порядку звільнення, тіль-ки за згодою відповідного комітету в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП). При цьому звільнення з підстав зміни в органі-зації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП), виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП), поновлення на роботі працівника, який рані-ше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП), здійснюється лише у виключних випадках і не допускається без працевлаштування. Звільнення членів виборних профспілкових органів підпри-ємств, установ, організацій, крім додержання загального поряд-ку, допускається за попередньою згодою органу, членами якого вони є, а також вищестоящого органу профспілки чи об'єднан-ня, до складу якого входить профспілкова організація даного підприємства, установи, організації.
Зміна умов трудового договору та звільнення керівників проф-спілкового органу підприємства, установи, організації, їх струк-турних підрозділів, профорганізатора, там, де не обирається ви-борний орган профспілки, крім додержання загального поряд-ку, допускається за наявності згоди вищестоящого органу профспілки, до складу якої входить профспілкова організація даного підприємства, установи, організації.
Звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових ор-ганів, не допускається протягом двох років після закінчення строку виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації під-приємства, установи, організації або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення пра-цівника з роботи або зі служби.
Члени ради (правління) підприємства, обрані до її складу від трудового колективу, не можуть бути звільнені з підприємства з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу, які їх обрали.
Члени ради трудового колективу не можуть бути піддані ди-сциплінарному стягненню, а також не можуть бути звільнені з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім додержання загального порядку звільнення, без згоди ради трудового колективу.
Передбачені ст. 252 КЗпП гарантії не застосовуються до осіб, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, а також до осіб, які перешкоджають припиненню незаконного страйку (ст. 32 Закону України «Про порядок вирішення колек-тивних трудових спорів (конфліктів)».
Не допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівниками під-приємства, що приватизується, та приватизованого підприємст-ва. Виняток становить звільнення при поновленні на роботі пра-цівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП), та за вчинені працівником дисциплінарні проступки (п.п 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП).
Протягом шести місяців від дня переходу права власності на приватизоване підприємство власник або уповноважений ним орган також не має права звільняти з роботи працівників (ст. 26 Закону України «Про приватизацію майна державних підпри-ємств» в редакції від 19 лютого 1997 р.).
ВИСНОВОК
З вищесказаного можемо зробити висновки, що підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника, власни-ка або уповноваженого ним органу, розірвання трудового договору з керівником на вимогу профспілкового органу та з ініціативи третіх осіб визначені в законі.
Законодавство про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому працюючим надається можливість розірвати трудовий договір