Вітрова і водна ерозії повністю знищують грунт, або значно зменшують вміст азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів - усе від чого залежить родючість. Ерозія також призводить до ви-никнення ґрунтової посухи, що теж знижує врожайність. Найбільш активізують ерозію часті оранки, культивації, боронування, ущіль-нення, трамбування колесами та гусеницями важкої сільськогоспо-дарської техніки. Ґрунтовий покрив відносно мало травмують лише трактори з шириною шин на колесах 1 м і більше. Переважна більшість техніки на полях завдає ґрунтам невиправної шкоди.

Однією з найбільших бід після ерозії грунтів є, засолення, ос-новна причина якого - неправильне зрошення. Ерозія і засолення грунтів призводять до опустелювання земель. Протягом останніх років тисячі гектарів посушливих земель у степових районах, де проводилося інтенсивне зрошення (Крим) і спочатку значно підви-щилася врожайність, згодом стали непридатними для використан-ня через „білу отруту” - сіль, якою забиті всі пори ґрунту.

Погіршують стан ґрунтів негативні наслідки хімізації сільсько-го господарства. В ґрунтах накопичуються шкідливі хімічні речовини після тривалого та інтенсивного внесення міндобрив та різних пестицидів. Фосфорні добрива внесені в ґрунт практично не вими-ваються. Використання великої кількості цих добрив призводить також до накопичення в ґрунтах фтору, стронцію, урану, торію, ра-дію.

Ґрунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, свинець, ртуть і інші шкідливі для життя елементи, які через овочі і м'ясо потрапляють в організм людини, уражують її органи. Крім цього внаслідок промислових викидів в ґрунти попадають різні кан-церогени, що стимулюють ракові захворювання. Найбільш розпов-сюджені такі канцерогени як поліциклічні ароматичні вуглеводороди, в склад яких входить понад 200 речовин.

Забруднення ґрунтів канцерогенами внаслідок викидів авто-транспорту, промислових підприємств, авіації, ТЕС і т. ін. відбуваєть-ся при випаданні з атмосфери часток пилу і сажі, при витіканні на-фти і її переробці, в момент транспортування вугілля і т. ін.

В наш час в ґрунтах світу накопичено понад 150 млрд. т азоту. Однак рослинам його не вистачає, бо вони засвоюють далеко не всі азотні сполуки. Одним з негативних наслідків перезбагачення ґрунтів і водойм хімікатами (азотом) є „цвітіння” водоростей, їх накопичення, відмирання, розклад з інтенсивним поглинанням кис-ню з водойм, що спричиняє їх задуху, загибель фауни водойм.

Нітрати накопичуються не лише у воді й ґрунтах, а й у росли-нах, овочах та фруктах, справляючи шкідливу дію на здоров'я лю-дини. Нітрати мало токсичні, але в шлунково-кишковому тракті вони під дією мікрофлори відновлюються до нітритів - солей азотистої кислоти, яка набагато токсичніша, особливо для людей похилого віку та дітей з серцево-судинними хворобами. Надлишки нітратів в організмі беруть участь в утворенні нітрозоамінів - канцерогенів. Крім того, вони, взаємодіючі з гемоглобіном крові, перетворюють двовалентне залізо на тривалентне, зменшують транспорт кисню та заважають нормальному диханню тканин.

Різні рослини мають різну здатність до накопичення нітратів. Найбільше їх акумулюють кріп, салат, петрушка, потім буряки, знач-но менше капуста та морква, ще менше - картопля. Концентру-ються нітрати в рослинах теж по-різному. В капусті їх найбільше в центральній, кореневій частині та верхніх листках, в огірках - у шкірці, в картоплі - всередині, в моркві, буряках, кабачках - у нижній частині плоду. Якщо очищену картоплю тримати деякий час у воді, кількість нітратів у ній значно зменшиться.

Гранично допустима концентрація нітратів у картоплі стано-вить 80, капусті, моркві - 300, помідорах, цибулі - 60, огірках - 150, кавунах і динях - 45. буряках - 140 мг/кг. Щоб визначити ГДК нітратів у ранніх овочах, ці цифри; подвоюють.

У відвари переходить 50% і більше (у капусти - 70%) почат-кової кількості нітратів особливо якщо овочі порізані. Корені та шкірку овочів завжди треба викидати. Соління, маринування, квашення наполовину зменшують вміст нітратів.

Для зменшення нітрифікації необхідно користуватися рекомен-даціями відповідних служб стосовно міндобрив, а також вести кон-троль за вмістом у ґрунтах та ґрунтових водах пестицидів (мета-фос, карбофос і т. ін.), а також ДДГ, який через надзвичайну стійкість ще міститься в ґрунтах багатьох регіонів. Навколо всіх міст та про-мислових центрів слід постійно контролювати вміст у ґрунтах та водах важких металів, виявляти шляхи їх міграції.

Значні втрати земельних ресурсів пов'язані з такими видами антропогенної діяльності, як промислове, громадське та військове будівництво (аеродроми, полігони, склади, військові містечка, літні табори, радіолокаційні станції) і т. ін.

Усі ці види людської діяльності раніше здійснювалися без екс-пертної оцінки їх впливу на оточуюче середовище та організм лю-дини. Нині ставиться питання так, що навіть при віддалених нега-тивних наслідках така діяльність повинна бути заборонена. Сільськогосподарські землі є найціннішою частиною земельних ресурсів, бо вони забезпечують людство продуктами харчування. Більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, решта - під багаторічні насадження, луги і пасовиська. Зростання насе-лення Землі вимагає збільшення кількості продуктів харчування, основним постачальником яких є орні землі. Можливостей для роз-ширення орних земель в наш час майже ніде на Землі не залишило-ся, спостерігається їх скорочення. Єдиний спосіб задовольнити по-треби у продуктах харчування є збереження стабільності посівних площ, бажано, без руйнівного впливу.

2.5. Вплив діяльності людини на рослинність та фауну

За багато мільйонів років між організмами біосфери сформу-валися складні та різноманітні взаємозв'язки. Живі організми набу-ли специфічних особливостей розвитку, обміну речовин, певних форм пристосування до умов навколишнього середовища. Крім того, все живе і неживе в біосфері збалансовано, взаємопристосовано і здат-не самовідновлюватися.

Але внаслідок діяльності людини цей баланс почав порушу-ватися.

В історії біосфери відомі періоди, коли внаслідок природних катаклізмів