Державний орган і громадянин України на власний розсуд встановлю-ють умови майбутнього службово-трудового правовідношення, але вони зобов'язані у будь-якому випадку обумовити обов'язкові умови трудового договору, що охоплюють згоду про прийняття на роботу, визначення тру-дової функції державного службовця (спеціальність, кваліфікація, посада) та місце його праці, термін дії трудового договору і початок виконання працівником роботи. У протилежному випадку трудовий договір вважаєть-ся неукладеним. Такі умови трудової угоди віднесені до обов'язкових, оскі-льки законодавчо закріплені у понятті трудового договору (ст. 21 Кодексу законів про працю України) і тому становлять основний зміст правового статусу працівника, а в конкретному випадку - державного службовця.

Від укладання трудового договору чи контракту необхідно відрізняти процедуру зарахування на роботу. Згідно зі ст. 24 Кодексу законів про пра-цю України, прийняття на роботу оформлюється наказом або розпоря-дженням власника чи уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, який видається лише після того, як претендент на роботу виявить бажання працювати на даному підприємстві, в установі, організа-ції на запропонованих умовах. Відповідно до зазначеного загального пра-вила здійснюється вступ громадянина України на державну службу. Однак наказ по державному органу видається не про зарахування його на роботу, а про призначення на державну посаду державної служби, що й повинно знайти своє віддзеркалення в Законі України «Про державну службу».

Договірне регулювання службово-трудових відносин на стадії їх укла-дання здійснюється також щодо вибору сторонами трудового договору його форми: усної чи письмової. Сфера волевиявлення сторін у даному випадку є значно меншою, оскільки законодавець визнає письмову форму провідною, зазначаючи, що укладання трудового договору здійснюється, як правило, в письмовій формі (ст. 24 Кодексу законів про працю України). Але термін «як правило» не означає обов'язкового оформлення трудових правовідносин письмовим договором, а тому сторони мають право на вла-сний розсуд визначати форму трудового договору. Отже, державний орган і претендент на зайняття посади державної служби на власний розсуд по-винні вирішувати питання про форму трудового договору, крім випадків, коли законодавець встановлює обов'язкове додержання його письмової форми. З цього також випливає, що наступні правозмінюючі та правоприпиняючі службово-трудові відносини угоди повинні також укладатися в письмовій формі. Водночас законодавець може рекомендувати сторонам уклада-ти такі угоди в письмовій формі, оскільки це полегшить в майбутньому вирішення індивідуально-трудових договорів. Проте слід вважати за доці-льне необхідність встановлення нормативного припису, який би покладав на сторони обов'язок письмово укладати додаткові до трудового договору угоди, якщо останній укладений у письмовій формі.

4. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення

державних службовців.

Оплата праці

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окла-дів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного дер-жавному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям що-місячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за ви-конання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення со-ціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабіне-том Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети по-ложеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими ука-зами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для змен-шення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, пе-редбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Заохочення за сумлінну працю

За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове ви-конання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Мініс-трів України.

За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.

Щорічні та додаткові відпустки державних служ-бовців

Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш трива-лої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадо-вого окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Соціально-побутове забезпечення державних службовців

Державні службовці забезпечуються житлом