об'єктивно необхідних зв'язків «підприємство-працівник» і є формою поєднання засобів виробництва та трудової здатності лю-дей. Закономірності такого поєднання обумовлюють існування в межах трудових відношень окремих його елементів. Це, очевидно, й дозволяє вести мову про існування змісту трудового відношення, що характеризується внутрішнім зв'язком. Існування трудового відношення і головним чином існування його в динаміці обумов-лює виникнення інших відносин, які не виходять за межи зв'язку, котрий виник в результаті укладеного трудового договору. Ці від-носини виникають в зв'язку з навчанням на виробництві чи підви-щенням кваліфікації; встановленням умов праці; наглядом за охо-роною праці; розглядом трудових спорів; обов'язковим соціальним страхуванням; працевлаштуванням працівників у разі зміни трудо-вого договору; притягненням до дисциплінарної та матеріальної відповідальності обох сторін трудового правовідношення». Трудове право - одна з провідних галузей сучасного права. Воно регулює суспільні відносини, котрі утворюються в процесі організації й застосування праці на підпри-ємствах, в установах, організаціях. Предметом трудового права є трудові відносини, що ви-никають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими: щодо працевлаштування, підготовки кадрів та підвищення кваліфікації, контролю за дотриманням зако-нодавства про працю, матеріальної відповідальності і вирішення спорів, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах.
Таким чином, предметом трудового права є не всі службово-трудові відносини, а лише такі з них, які можуть бути упорядковані його юридичними засобами і об'єктивно потребують такого упоря-дкування. Визначення фактичного складу службово-трудових відно-син як предмета правового регулювання пов'язане з необхідністю врахування наступних обставин. По-перше, правове регулювання є прийнятним тільки для вольових суспільних відносин, учасники яких спроможні свідомо обирати і реалізовувати певні варіанти власної поведінки. По-друге, специфіка цього виду соціальної регу-ляції не дозволяє застосовувати його до тих сторін державної служ-би, що не піддаються зовнішньому контролю. Право не здатне (і не повинне) спеціально визначати думки державних службовців, їх внутрішню позицію з будь-яких питань. По-третє, оскільки правове регулювання базується здебільшого на нормативній основі, тому воно є найбільш ефективним для досить сталих, повторюваних, типових службово-трудових відносин, ознаки яких в узагальненому вигляді можуть бути зафіксовані у правових приписах. По-четверте, правове регулювання повинне застосовуватися лише до тих служ-бово-трудових відносин, що мають певну суспільну значущість і (або) не можуть без цього нормально розвиватися і функціонувати. У зв'язку з цим недоцільно поширювати юридичну регламентацію на службово-трудові відносини, належна упорядкованість і розвиток яких забезпечується за рахунок інших соціальних регуляторів (зви-чаїв, моральних, корпоративних, релігійних норм). По-п'яте право-ве регулювання не придатне для визначення характеру особистих стосунків державних службовців, (кохання, дружба та деякі інші).
Специфіка службово-трудових відносин, як предмета трудово-го права, обумовлена характером трудової діяльності державних службовців - проходженням ними державної служби. В процесі проходження служби громадянами нашої держави реалізуються такі конституційні та надані законом права, як можливість заробляти собі на життя працею, котру вони вільно обирають (право на працю), рівне право доступу до державної служби, до служби в ор-ганах місцевого самоврядування, а також похідні від них права, що передбачаються спеціальними законодавчими актами. Прохо-дження державної служби є підінститутом правового інституту державної служби, який об'єднує правові норми, що встановлюють наступне: добір персоналу, введення на посаду державних службов-ців, заміщення державних посад, організація спеціальної професій-ної підготовки службовців, сумісництво, виконання службовцями своїх посадових обов'язків і реалізація прав, порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів, спеціальних звань, заохочення службовців і притягнення їх до відповідальності, атестація державних службов-ців, просування (переміщення) по службі, умови служби, спеціаль-но-правовий захист (гарантії, пільги, компенсації) державних служ-бовців, підстави і способи припинення державної служби.
Отже, проходження служби в організаційній площині являє со-бою сукупність організаційних норм, процедур, правил щодо регу-лювання службово-трудової діяльності державних службовців, упо-рядкування класифікації посад, встановлення та забезпечення по-рядку прийняття на державну службу, оцінки діяльності, підвищен-ня кваліфікації, просування по службі (зайняття посад, присвоєння рангів), підстав припинення державної служби з метою забезпечен-ня ефективної роботи державних службовців. Водночас організа-ційною формою проходження державної служби є система держав-них органів, їх диференціація за завданнями та функціями вимагає встановлення особливостей проходження служби у відповідних ор-ганах. Проходження державної служби здійснюється на основі зако-нодавства як сукупності правових норм, правил і процедур, які ре-гулюють виникнення, розвиток і припинення службово-трудових відносин. Головна функція правового підінституту проходження служби полягає в забезпеченні цілісного визначення всіх правил і процедур, які застосовуються в процесі прийняття на службу, пере-міщення по службі та її припинення.
В юридичній літературі зустрічаються різні погляди авторів на зміст і поняття проходження державної служби. Водночас, розкри-ваючи поняття та зміст проходження державної служби, необхідно з'ясувати те, що поняття - це одна з форм мислення, результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності; логічно оформлена загальна думка про предмет, ідея чого-небудь; думка, що віддзеркалює в узагальненій формі предмети, явища дійсності і зв'язки між ними через фіксацію загальних специфічних ознак, якими виступають властивості предметів і явищ та відносини між ними. У тлумачному словнику В.І.Даля поняття «проходити службу» визначене одним словом «служити». Проходження державної служби це «тривалий процес, що починається з виникнення державно-службових відносин, тобто з моменту заміщення посади державно-го службовця, з подальшим переміщенням працівника по службі, проведенням оцінки й атестації службовців і закінчується припи-ненням державно-службових відносин».
Відтак, одні вчені включають до проходження державної служ-би прийняття на державну службу, організацію добору кадрів в управлінський апарат, а інші вважають, що під цим слід розуміти переміщення на державній службі після прийняття, з моменту за-міщення посади державного службовця. З