Відповідно до чинного трудового законодавства службово-трудові правовідносини з державними службовцями виникають на підставі як тру-дового договору, так і контракту як особливого різновиду трудового дого-вору, у якому відповідно до ч.3 ст.21 Кодексу законів про працю України «термін його дії, прав, обов'язки і відповідність сторін (у тому числі мате-ріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника встановлюються угодою сторін». Водночас, відповідно до нормативно-правових вимог, встановлених щодо проходження служби державними службовцями для виникнення з ними трудових правовідносин необхідні також й інші юридичні факти, склад яких залежно від ситуації може бути різним. Як вже відмічалось це: конкурс, зарахування до резерву, стажуван-ня, випробування, присвоєння рангу, прийняття присяги. Дослідниками службово-трудової діяльності підкреслюється важливість і такого юридич-ного факту, як наказ по державному органу про призначення особи на по-саду державної служби. Так, Ю.М. Старілов наголошує на тому, що «на початковому етапі виникнення державно-службових правовідносин доціль-но розрізняти два правових документа: трудовий договір і наказ про при-значення громадянина на державну посаду державної служби». За його думкою, вступ громадянина на державну службу оформлюється за допомо-гою трудового договору, який укладається або на невизначений, або на визначений термін. У той же час, «важливим правоутворюючим докумен-том під час вступу на державну посаду громадянина є наказ по державному органу про призначення його на державну посаду державної служби». Поряд з таким правоутворюючим чинником, як конкурс, у літе-ратурі юридичних фактором називається також призначення на посаду. З огляду на означене, слід вважати недоліком чинного Закону України «Про державну службу» такий стан речей, коли у четвертому його розділі «Проходження державної служби в державних органах та їх апараті» залишаються невизначеними підстави виникнення службово-трудових відносин. Це створює підґрунтя для довільного трактування пра-возастосовчими суб'єктами тих чи інших обставин та фактів, що виникають в процесі реалізації громадянами України свого конституційного права на працю в державних органах, підприємствах, установах. Тому логічною буде така позиція щодо удосконалення вищезазначеного закону: його розділ чет-вертий повинен бути доповнений окремою статтею «Підстави виникнення службово-трудових відносин», де чітко і вичерпно будуть названі усі елеме-нти відповідного юридичного фактичного складу.

Отже, громадянин поступає на державну службу на умовах трудового договору чи контракту. Таким чином, вступ па державну службу в Україні базується, перш за все, на одному з найважливіших принципів праці - її добровільності та свободи трудового договору. Прийняття на роботу здій-снюється за угодою сторін, що є основною правовою формою, яка опосе-редковує їх вільний вибір. Весь персонал державної служби комплектується на добровільних засадах. Інша позиція свідчила б про існування примусової праці на державному рівні. Укладення трудового договору (контракту) є основним юридичним фактом, що породжує службово-трудові правовідно-сини між державними службовцями та державними органами, підприємст-вами, установами, організаціями. У даному випадку трудовий договір чи контракт є основним правовим засобом індивідуально-договірного регу-лювання службово-трудових та тісно пов'язаних з ними відносин. У трудо-вому договорі найповніше виражається свобода волевиявлення державно-го службовця та відповідної державної організаційно-правової інституції. Трудовий договір розглядається як двостороння угода, яка віддзеркалює інтереси сторін і відображає вільний вибір працівником сфери трудової діяльності, одержання роботи та її стабільність. Трудовий договір опосередковується свободою праці, що зумовлюється вільним вибором партнерів та визначенням умов договору і спирається на фактичне та юри-дичне забезпечення зайнятості. Основними його характеристика-ми є особиста свобода працівника, юридична рівність останнього з робо-тодавцем та їх вступ у договірні відносини. Свобода трудового договору виявляється не тільки у свободі вибору громадянином роду дія-льності, місця застосування своїх здібностей, але й вільного його укладен-ня, реалізації і припинення на основі товариського співробітництва та рів-ності сторін трудового договору. Свобода трудового договору доповнюється забороною необґрунтованих відмов у прийомі на роботу, правом працівників на вільне розірвання трудового договору з власної во-лі, забороною необґрунтованих відмов у зміні суттєвих умов праці на про-хання працівників, а також правилом про те, що звільнення з ініціативи адміністрації підприємства і третіх осіб допускається як крайній захід. Тому суть трудового договору можна звести до свободи його укладання, встановлення, зміни та припинення його умов, свободи вибору його зовнішньої форми.

Свобода укладення трудового договору базується на забезпеченні дер-жавної свободи вибору працівником виду роботи і трудової діяльності від-повідно своїх професійних здібностей. Громадянин має право на працю, а не обов'язок, тому його вибір роботи здійснюється на основі власного во-левиявлення. Ніхто не може примусити особу працювати на тій чи іншій роботі. Держава встановлює гарантії для громадян проти такого незакон-ного втручання у життя особи. Право на працю розглядається як виражен-ня особистого інтересу. Звідси, громадянин не може бути підданий юриди-чній відповідальності за відмову від реалізації свого права. Прояв інтересу особи до праці зумовлюється рядом об'єктивних чинників: здібностями осо-би, її професійною підготовкою та практичними навичками, попитом на ринку праці, суспільними потребами та поєднанням індивідуальних і колек-тивних інтересів. Свобода волевиявлення громадянином права на працю полягає не лише у вільному виборі роботи та професійної діяльності, але й у вільному погодженні на певну роботу, яка зумовлюється суспільними потребами. Держава для поєднання таких інтересів і потреб створює про-грами перекваліфікації та перепідготовки особи. Свобода укладення тру-дового договору виключає примус особи до праці і передбачає добровіль-ність вступу в трудові відносини. Добровільність вступу в службово-трудові відносини передбачає свободу волевиявлення не лише майбутнього держа-вного службовця, але й державної