Склад, компетенція, порядок скликання і проведення загальних зборів трудового колективу.

Індивідуальна трудова діяльність при певній кількості ви-конавців забезпечує перехід до більш складного соціального явища - спільної діяльності. Спільна праця в тій чи іншій сфері суспільно корисної діяльності об'єднує працюючих в трудовий колектив, який є соціальною спільністю людей. При такій спільній трудовій діяльності у людини розвиваються і зміцню-ються власна гідність, честь, гордість. Позитивна оцінка ко-лективом дій працівника приносить останньому радість і задо-волення. І, навпаки, негативна оцінка примушує його змінити свою поведінку відповідно до вимог колективу.

Об'єднання людей в їх трудовій діяльності здійснюється на об'єктивній і суб'єктивній основі. На об'єктивній основі пра-цівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі вклю-чається в склад трудового колективу, оформлення якого здій-снюється залежно від внутрішньої структури підприємства. На суб'єктивній основі проводиться за волевиявленням працівників об'єднання в організації за професією - професійні спілки та інші громадські організації.

Через відносини з іншими людьми особа існує, проявляє себе в суспільстві. Вона виконує обумовлену трудовим догово-ром роботу, дотримується встановленого на підприємстві ре-жиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відносини між людьми мають важливе значення не тільки для суспільства взагалі, а й для кожного підприємства, бо всі вони об'єднані у формальний колектив, правове становище і структура якого визначені статутом. Формальний колектив є в кожній соціальній системі, якщо там існує підприємство, роз-поділ праці.

Таким чином, суспільно корисна діяльність, спільна праця є об'єктивною передумовою формування колективу. Справжній колектив виникає там, де люди усвідомлюють свою відпові-дальність за загальну справу, спільно вирішують питання, що постають перед ними, де складаються і стають дійовою силою громадська думка колективу, свідома дисципліна.

Колективами визнаються організовані групи, спільності людей, які перебувають між собою в безпосередньому спілку-ванні, свідомо і добровільно об'єднались в процесі виконання суспільно необхідної діяльності для досягнення спільної мети.

Як зазначено в ч.8 ст.65 Господарського кодексу України трудовий колектив підприємства (установи, організації) утво-рюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а та-кож інших форм, що регулюють трудові відносини працівника і роботодавця.

Тобто працівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі включається в склад трудового колективу. Оформлен-ня цього здійснюється в залежності від внутрішньої структури підприємства (установи, організації). З складу трудового колек-тиву не виключається навіть керівник підприємства, призначе-ний (обраний, прийнятий) для управління трудовою діяльністю колективу і який, зазвичай, протистоїть трудовому колективу при укладенні колективного договору як друга його сторона.

Трудовий колектив виникає разом із створенням підприємства, установи, організації.

Підприємство і трудовий колектив - поняття невід'ємні одне від одного, оскільки підприємство неможливе без трудового колективу, а останній, в свою чергу, неможливий без наявності засобів виробництва, якими члени трудового колекти-ву користуються в процесі праці.

У чинному законодавстві містяться положення, які визнача-ють повноваження трудового колективу. Але значна частина цих положень носить декларативний характер.

У ст. 252 КЗпП і подальших статтях Кодексу йдеться лише про трудовий колектив підприємства. Але це не означає, що за-конодавство України про працю не визнає прав трудових колек-тивів установ і організацій. Та історично так склалося, що до КЗпП були включені положення, що стосуються лише трудових колективів підприємств.

В Україні зберіг чинність Закон СРСР „Про трудові ко-лективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями” в частині, що не суперечить за-конодавству України. Специфіка цього Закону, так само, як і КЗпП, полягає в тому, що він був прийнятий у період так зва-ного „зрілого соціалізму”. Звідси - декларативність його по-ложень. Він нібито надає трудовим колективам певних по-вноважень, але відповідні положення цього акта часто не мають ознаки формальної визначеності, а тому не дають тру-довому колективу відповідних суб'єктивних прав. Із всіх по-вноважень трудових колективів, про які йдеться в Законі, ре-альне значення мають лише повноваження, спрямовані на забезпечення трудової дисципліни, зокрема, затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку (це повноважен-ня внесено в текст ст. 142 КЗпП, де сказано, що правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудо-вими колективами за поданням власника або уповноважено-го ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил), застосовувати громадські стягнення, ставити питан-ня про притягнення порушника трудової дисципліни до відповідальності.

Закон „Про трудові колективи і підвищення їх ролі в уп-равлінні підприємствами, установами, організаціями” поши-рюється також і на трудові колективи структурних підрозділів підприємств, установ, організацій у межах компе-тенції цих підрозділів.

Значна частина повноважень трудового колективу була закріплена в Законі України „Про підприємства в Україні”, який втратив чинність 1 січні 2004 року з набуттям чинності Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 8 ст. 65 Господарського кодексу України повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окре-мі види підприємств, закону про трудові колективи. Так, зокрема, в главі 10 Господарського кодексу України викла-дені повноваження трудового колективу підприємства ко-лективної власності (виробничого кооперативу). Слід зазна-чити, що відповідно до ст. 98 Кодексу член виробничого кооперативу обов'язково повинен брати трудову участь у ді-яльності кооперативу. І однією з підстав припинення членс-тва у виробничому кооперативі є припинення трудової учас-ті в діяльності цього кооперативу. Тобто всі члени виробничого кооперативу складають трудовий колектив та-кого підприємства.

Як передбачено статтями 101, 102 Господарського кодексу України управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу