виявилася недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці. Це потребує від держави розробки та реалізації особливої системи заходів, що забезпечуватимуть не тільки надання тих чи інших гарантій зайнятості для молоді, але і здійснення підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. Так, існуюче трудове законодавство є морально застарілим і потребує реформації: необхідно, насамперед, створити зацікавленість роботодавця у прийнятті до себе на роботу неповнолітнього працівника, а не примушувати його це зробити. За діючим законодавством, зробивши це, роботодавець отримує купу проблем у виді обов’язків перед таким працівником, який ще й нерідко не має відповідної кваліфікації, що з економічної точки зору є невигідним. Необхідна розробка та реалізація загальнодержавних програм, які будуть направлені не на утримання органів, які ніби-то сприяють працевлаштуванню молоді, а на створенні зацікавленості роботодавця у прийомі на роботу таких працівників (наприклад, шляхом надання податкових пільг). Звісно, одразу ж виникають дві проблеми. Перша з них – кошти, на які проводити ці заходи, програми. Я вважаю, що їх можна виділити шляхом перерозподілу, перенаправлення з інших напрямків молодіжної політики, використовувати ті кошти, які виділяються державою службам по справам неповнолітніх. Другою проблемою є створення відповідної законодавчої бази. Кодекс законів про працю був прийнятий ще за радянських часів і, не зважаючи на низку змін та доповнень, не відповідає сучасним реаліям і потребує заміни. Але це, на мою думку, справа найближчого часу.
Держава та суспільство не повинні пасивно очікувати самостійного налагодження ринку праці молоді: потрібна науково обґрунтована політика регулювання зайнятості молоді та досягнення її ефективного рівня.
Список використаної літератури.
Конституція України – К., 1996.
Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996р. //ВВР. – 1997.– №2
Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. //ВВР. –1991. – №14.
Закон України “Про колективні договори та угоди” від 1 липня 1993 р. //ВВР. – 1993. – №36.
Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97. //ВВР. – 1997. – №18.
Закон України “Про оплату праці” від 1 травня 1995 р. // ВВР. – 1995. – №17.
Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24.01.95. //ВВР. – 1995. – №1.
Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.93. //ВВР. – 1993. – №5.
Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / відп. ред. О.П.Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000.
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003.
Нормативні акти України про працю // Збірник законодавчих актів. – К., 1996.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України „Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх” за №46 від 31.03.94.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України „Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми” за №59 від 22.03.96.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням” від 22.08.96.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових положень про службу у справах неповнолітніх” від 25.11.99.
Бойко М.Д. Трудове право України: Навч. посіб.: Курс лекцій. – К.: Олан, 2002.
Зуб І.В., Стичинський Б.С., Грицяк І.А. Трудове право. – К., 1996.
Карпенко Д.О. Трудове право України (Основні положення). – К., 1997.
Карпенко Д.О. Трудове право.: Програма учбової дисципліни. – К.: МАУП, 1998.
Прокопенко В.І. Трудове право України. Курс лекцій. – К., 1996.
Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге –Х.: Консум, 2000.
Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2001.