Травматизм. Профілактика травматизму

Поряд із пошкодженнями різного характеру у окремих людей хірургія має справу також з груповими травмами, які зустрічаються та повторюються у людей певних професій або груп, що перебувають у подібних умовах. Такі травми об'єднуються в поняття "трав-матизм". Під терміном "травматизм" розуміють як значні, тяжкі травми, так і дрібні пошкодження, мікротравми. Останні численні і мають вагу не стільки самі по собі, скільки як джерело інфек-ційних ускладнень, що призводять до тимчасової втрати працездатності.

Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. На частку першого при-падає близько 20 %, тобто кількісно різко переважає невиробничий травма-тизм. Виробничий травматизм у свою чергу ділиться на промисловий та сільськогосподарський. До промисло-

вого травматизму належать травми не тільки на заводах, фабриках, у майстер-нях, але й у працівників транспорту, будівельників тощо.

Невиробничий травматизм включає такі види: транспортний (залізничний, автодорожний, авіаційний), вулич-ний, побутовий, спортивний та дитя-чий. Останній травматизм виділений в окрему групу лише з біологічних мірку-вань, а саме внаслідок неадекватного сприйняття дітьми загрозливих чин-ників навколишнього середовища через незрілість їх ЦНС, а також відсутність життєвого досвіду та підвищену допит-ливість і рухливість. Причини невироб-ничого травматизму у дітей і дорослих однакові.

Крім зазначених видів травматизму, розрізняють ще трак їй навмисні, що наносяться окремими людьми з метою самогубства (сущидальні) чи каліцтва. До навмисних належать також воєнні трав-ми, тобто травми, одержані на війні.

Травма — одна з головних причин смерті людей віком до 44 років. Вона посідає III місце у загальному переліку причин смертності.

Найбільшу питому вагу в травма-тизмі має механічна травма, вона скла-дає основу травматизму. В усьому світі її показники зростають. Це пов'язано з механізацією на виробництві та в по-буті, електрифікацією та газифікацією, значним розвитком автотранспорту, авіації, інтенсивним висотним будів-ництвом, спорудженням великих тех-нічних комплексів (підземних магістра-лей, каналів, телевізійних веж, висо-ковольтних електроліній тощо), масо-вими заняттями спортом, збільшенням споживання населенням алкоголю, ліків, наркотичних та токсичних речо-вин тощо. Особливістю механічних травм є їх множинний характер, через що зараз прийнято такі травми назива-ти політравмами.

За статистичними даними ВООЗ, лише внаслідок автомобільно-дорожніх пригод щорічно в світі гинуть понад 250 тис. людей, а кількість травмова-них перевищує 2 млн (за іншими по-відомленнями — 8 млн). Ці цифри да-лекі від справжніх показників (переваж-но вони занижені), оскільки на сьогодні навіть не вироблене єдине поняття смер-тності від травми. Якщо в Бельгії смерт-ністю від травми вважають смерть на місці травми, то в США до неї зараховують і смерть протягом року після травми. Внас-лідок автомобільно-дорожніх травм в Англії щорічно гине людей більше, ніж від усіх інших травм, разом узятих. Особ-ливо прикро, що ці та інші травми є го-ловною причиною смерті людей молодо-го віку (20—40 років).

Характер травми залежить від умов, у яких одержано травму, причини її, особливостей ушкодженої тканини та організму.

Дорожньо-транспортний травматизм об'єднує всі травми, які завдаються транспортними засобами (якщо по-терпілі не зв'язані з виробничою діяль-

ністю), незалежно від того, був потер-пілий у машині (водій, пасажир) чи ні (пішохід, велосипедист). Переважна кількість таких травм виникає з вини пішоходів. Багато дорожньо-транспор-тних пригод стається через керування машиною в стані сп'яніння.

Вулична травма — це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому й числі й зумовлена транспортними за-собами). Більшість вуличних травм зу-мовлюється падінням потерпілого. Особливо часто це буває в осінньо-зи-мовий період та у вечірні години.

Серед цих травм переважають пере-ломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та пора-нення. Вуличний травматизм спричи-няється поганою організацією вулично-го руху, неякісним покриттям та освіт-ленням вулиць, незадовільним їх ста-ном, зокрема в період ожеледиці тощо.

Побутовий травматизм об'єднує травми, що виникають у домашніх умо-вах (у квартирі, на подвір'ї, в гаражі). Велика кількість їх пов'язана з приби-ранням квартири та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Уражується переважно кисть. Багато травм виникає під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побу-тові травми виникають у чоловіків, зок-рема молодих.

Спортивний травматизм — травми, які одержують люди під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травм складає близько 2— 3 % від усіх пошкоджень травматичного поход-ження. Характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мото-гонщиків. Переважають травми опор-но-рухового апарату (забиття, перело-ми, розтягнення, вивихи), а також го-лови та тулуба.

До дитячого травматизму належать усі види невиробничого травматизму (до-рожньо-транспортний, побутовий, шкільний, вуличний, спортивний та ін.) у дітей. Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються часті-ше у віці до 3 років. Переважна кількість травм у дітей віком до 13 років спостерігається в шкільному віці під час ігор та занять спортом (50 %); 30 % вдома і 20 % — в дорожньо-транспорт-них пригодах (смертність сягає 80 %).

Загальна смертність дітей від нещас-них випадків складає, за даними ВООЗ, 37,2 на 100 тис. хлопчиків і 22,8 на 100 тис. дівчаток.

Виробничий травматизм пов'язаний з виконанням завдань на виробницт-ві — у промисловості чи сільському гос-подарстві.

Основні причини виробничого травматизму — незадовільні умови пра-ці, недосконалі або несправні знаряд-дя виробництва або неправильна їх експ-луатація, особистий стан працівника тощо. Серед цих загальних причин ви-робничого травматизму є безліч конкрет-них обставин, пов'язаних з особливос-тями організації праці на виробництві, його арсеналом, складом та кваліфіка-цією робітників тощо. Порушення тех-ніки безпеки на виробництві, застаріла та несправна техніка, погані санітарно-гігієнічні умови праці (захаращеність робочого місця, забруднення повітря, неадекватне освітлення), недостатня ква-ліфікація робітника,