Суб'єктивну сторону дисциплінарної провини характеризує провина. Як і в інших видах відповідальності, провина виражає психічне відношення особи до чинених нею протиправній дії (бездіяльності) і причинно обумовленому нею результату. Провина полягає в тім, що особа передбачає (чи повинна була передбачати) шкідливі наслідки свого діяння і бажає їх настання чи відноситься байдуже до їх настання. Тому в ній розрізняють два моменти — інтелектуальний і вольовий. Перший характеризує відношення особи з погляду усвідомлення протиправності провини і передбачення шкідливого результату, другий - бажання чи байдужного відношення до настання протиправних наслідків.

У залежності від сполучення інтелектуального і вольового моментів розрізняють наступні форми провини: намір (прямий чи непрямий) і необережність (самовпевненість чи недбалість).

Для дисциплінарної відповідальності більш характерна необережність, хоча і непрямий намір, коли особа усвідомить протиправність наслідків, не бажає, але свідомо допускає їх настання, може мати місце. Наприклад, при порушенні норм по техніці безпеки посадовими особами чи при явному порушенні інших норм трудового законодавства.

Таким чином, дисциплінарна провина в галузі трудових відносин - це винне протиправне порушення трудових обов'язків робітниками та службовцями, за здійснення якого може бути застосована дисциплінарна санкція, що міститься в трудовому праві (захід дисциплінарного стягнення чи впливу).

Адміністрації надане право замість застосування дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу. Тому за дисциплінарну провину можуть бути застосовані і заходи суспільного впливу.

За здійснення дисциплінарної провини, тобто невиконання чи неналежне виконання працівником по його провині покладених на нього трудових обов'язків, роботодавець має право застосувати наступні дисциплінарні стягнення:

зауваження;

догана;

звільнення по відповідним підставах.

Законами, статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені також і інші дисциплінарні стягнення.

Не допускається застосування дисциплінарних стягнень, не передбачених законами, статутами і положеннями про дисципліну.

До дисциплінарних стягнень не відносяться заходи дисциплінарного впливу, наприклад, такий захід дисциплінарного впливу, як зменшення щорічного оплачуваної відпустки на число днів прогулу працівникам, що скоїли прогул без поважних причин. При цьому тривалість відпустки не може бути менш 24 робочих днів. Відпустка зменшується за той робочий рік, у якому скоєні прогули, незалежно від часу його фактичного використання. Ці заходи є додатковими, застосовуються поряд з заходами дисциплінарного стягнення чи незалежно від них і вважаються заходами дисциплінарного впливу.

Слід зазначити, що не може бути заходів дисциплінарного впливу, не передбачених законодавством. Так, заборонено в порядку дисциплінарного впливу знижувати розряди, позбавляти надбавок за кваліфікацію, розряд і т.д.

З урахуванням характеру санкцій, а також суб'єктів, що несуть цю відповідальність, у трудовому законодавстві розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність. Остання встановлена статутами про дисципліну і спеціальні нормативні акти.

Види дисциплінарної відповідальності, обумовлені особливостями умов праці, розрізняються і по змісту дисциплінарних стягнень, і один по одному їх застосування.

Особливістю дисциплінарної відповідальності по спеціальних нормативних актах є те, що до посадових осіб певних категорій, можуть застосовуватися дисциплінарні санкції не тільки за порушення трудової дисципліни, але і за провини, несумісні з їх гідністю (наприклад, прокурори, слідчі, судді).

4. Санітарна характеристика умов праці.

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.

Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.

Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас - 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 м, V клас - 50 м.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства. Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та