Поглинену дозу вимірювали в радах (1 рад=0,01 Дж/кг=100 Ерг/г поглиненої енергії в тканині). Нова одиниця поглиненої дози в системі СИ - грей (1 Гр=1 Дж/кг=100 рад). Поглинена доза більш точно визначає вплив іонізуючих випромінювань на біологічні тканини організму, що мають різний атомний склад і щільність.

Для -випромінювання використовується одиниця виміру «рентген.» і біологічний еквівалент рентгена - «бер» - для дози нейтронів. Один бер - це така доза нейтронів, біологічний вплив якої еквівалентно впливу одного рентгена (г-випромінювання. Тому при оцінці загального ефекту впливу проникаючої радіації рентгени і біологічний еквівалент рентгена можна підсумовувати:

де Д0торб - сумарна доза проникаючої радіації, бер; Д0 - доза -випромінювання, Р; Д°п - доза нейтронів, бер (нуль у символів доз показує, що вони визначаються перед захисною перешкодою).

Доза проникаючої радіації залежить від типу ядерного заряду, потужності і виду вибуху, а також від відстані до центра вибуху.

Проникаюча радіація є одним з основних вражаючих факторів при вибухах нейтронних боєприпасів і боєприпасів ділення понадмалої і малої потужності. Для вибухів більшої потужності радіус поразки проникаючою радіацією значно менше радіусів поразки ударною хвилею і світловим випромінюванням. Особливо важливе значення проникаюча радіація здобуває у випадку вибухів нейтронних боєприпасів, коли основна доля дози випромінювання утворюється швидкими нейтронами.

Джерела радіації.

Існує два способи опромінення: якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його зовні, то мова йде про зовнішнє опромінення. Інший спосіб опромінення – при влученні радіонуклідів усередину організму з повітрям, їжею і водою – називають внутрішнім.

Джерела радіоактивного випромінювання дуже різноманітні, але їх можна об'єднати в дві великі групи: природні і штучні (створеною людиною). Причому основна частка опромінення (більш 75% річної ефективної еквівалентної дози) приходиться на природний фон.

Природні джерела радіації. Природні радіонукліди поділяються на чотири групи: довгоживучі (уран-238, уран-235, торій-232); короткоживучі (радій, радон); довгоживучі одиночні, не утворюючі сімейств (калій-40); радіонукліди, що виникають у результаті взаємодії космічних часток з атомними ядрами речовини Землі (вуглець-14).

Різні види випромінювання попадають на поверхню Землі або з космосу, або надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться в земній корі, причому земні джерела відповідальні в середньому за 5/6 річної ефективної еквівалентної доз, одержуваної населенням, в основному унаслідок внутрішнього опромінення.

Рівні радіаційного випромінювання неоднакові для різних областей. Так, Північний і Південний полюси більш, ніж екваторіальна зона, піддані впливу космічних променів через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені радіоактивні частки. Крім того, чим більше видалення від земної поверхні, тим інтенсивніше космічне випромінювання.

Іншими словами, проживаючи в гірських районах і постійно користаючись повітряним транспортом, ми піддаємося додатковому ризику опромінення. Люди, що живуть вище 2000м над рівнем моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу в кілька разів більшу, ніж ті, хто живе на рівні моря. При підйомі з висоти 4000м (максимальна висота проживання людей) до 12000м (максимальна висота польоту пасажирського авіатранспорту) рівень опромінення зростає в 25 разів.

Рівні земної радіації також розподіляються нерівномірно по поверхні Землі і залежать від складу і концентрації радіоактивних речовин у земній корі. Так називані аномальні радіаційні поля природного походження утворюються у випадку збагачення деяких типів гірських порід ураном, торієм, на родовищах радіоактивних елементів у різних породах, при сучасному застосуванні урану, радію, радону в поверхневі і підземні води, геологічне середовище.

Серед природних радіонуклідів найбільший внесок (більш 50%) у сумарну дозу опромінення несе радон і його дочірні продукти розпаду (у т.ч. радій). Небезпека радону полягає в його широкому поширенні, високій проникаючий здатності і міграційній рухливості (активності), розпаді з утворенням радію й інших високоактивних радіонуклідів. Період напіврозпаду радону порівняно невеликий і складає 3,823 доби. Радон важко ідентифікувати без використання спеціальних приладів, тому що він не має кольору чи запаху.

Одним з найважливіших аспектів радонової проблеми є внутрішнє опромінення радоном: утворювані при його розпаді продукти у виді дрібних часток проникають в органи дихання, і їх існування в організмі супроводжується альфа-випромінюванням. І в Україні, і на заході радоновій проблемі приділяється багато уваги, тому що в результаті проведених досліджень з'ясувалося, що в більшості випадків зміст радону в повітрі в приміщеннях і у водопровідній воді перевищує ГДК. Так, найбільша концентрація радону і продуктів його розпаду, зафіксована в нашій країні, відповідає дозі опромінення 3000-4000 берів у рік, що перевищує ГДК на два-три порядки.

Джерела радіації, створені людиною (техногенні). Штучні джерела радіаційного опромінення істотно відрізняються від природних не тільки походженням. По-перше, сильно розрізняються індивідуальні дози, отримані різними людьми від штучних радіонуклідів. У більшості випадків ці дози невеликі, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел набагато більш інтенсивно, ніж за рахунок природних. По-друге, для техногенних джерел згадана варіаційність виражена набагато сильніше, ніж для природних. Нарешті, забруднення від штучних джерел радіаційного випромінювання (крім радіоактивних опадів у результаті ядерних вибухів) легше контролювати, ніж природно-обумовлене забруднення.

Енергія атома використовується людиною в різних цілях: у медицині, для виробництва енергії і виявлення пожеж, для виготовлення світних циферблатів часів, для пошуку корисних копалин і, нарешті, для створення атомної зброї.

Наступне джерело опромінення, створене руками людини – радіоактивні опади, що випали в результаті іспиту ядерної зброї в атмосфері, і, незважаючи на те, що основна частина вибухів була зроблена ще у 1950-60 роки, їх наслідки ми випробуємо на собі і зараз.

У результаті вибуху