Радіоактивні опади містять велику кількість різних радіонуклідів, але з них найбільшу роль грають цирконій-95, цезій-137, стронцій-90 і вуглець-14, періоди напіврозпаду яких складають відповідно 64 доби, 30 років (цезій і стронцій) і 5730 років.

Одне з найбільш обговорюваних сьогодні джерел радіаційного випромінювання є атомна енергетика. Насправді, при нормальній роботі ядерних установок збиток від них незначний. Справа в тім, що процес виробництва енергії з ядерного палива складний і проходить у кілька стадій.

На кожнім етапі відбувається виділення в навколишнє середовище радіоактивних речовин, причому їх обсяг може сильно варіюватися в залежності від конструкції реактора й інших умов. Крім того, серйозною проблемою є поховання радіоактивних відходів, що ще протягом тисяч і мільйонів років будуть продовжувати служити джерелом забруднення.

Дози опромінення розрізняються в залежності від часу і відстані. Чим далі від станції живе людина, тим меншу дозу вона одержує.

З продуктів діяльності АЕС найбільшу небезпеку представляє тритій. Завдяки своїй здатності добре розчинятися у воді й інтенсивно випаровуватися тритій накопичується у використаній у процесі виробництва енергії воді і потім надходить у водойму-охолоджувач, а відповідно в прилеглі безстічні водойми, підземні води, приземний шар атмосфери. Період його напіврозпаду дорівнює 3,82 доби. Розпад його супроводжується альфа-випромінюванням. Підвищені концентрації цього радіоізотопу зафіксовані в природних середовищах багатьох АЕС.

Проникаюча радіація ядерного вибуху являє собою спільне -випромінювання і нейтронне випромінювання.

г-випромінювання і нейтронне випромінювання різні по своїх фізичних властивостях, а загальним для них є те, що вони можуть поширюватися в повітрі в усі сторони на відстані до 2,5-3 км. Проходячи через біологічну тканину, г-кванти і нейтрони іонізують атоми і молекули, що входять до складу живих кліток, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин і змінюється характер життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму, що приводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби.

Дія радіоактивного випромінення на життєдіяльність людини.

В даний час добре відомо, що в середньому доза опромінення від усіх природних джерел іонізуючого випромінювання складає в рік близько 200 мр (200 мбер), хоча це значення може коливатися в різних регіонах земної кулі від 50 до 1000 мр (мбер) і більш.

Таблиця 1.

Природні джерела іонізуючого випромінювання

Джерела | Середня річна доза

бер | Зв

Космос | 30 | 0,30

Земля (ґрунт, вода, будівельні матеріали) | 50 – 130 | 0,5 – 1,3

Радіоактивні елементи, які містяться у тканинах людини (К, С, й ін.) | 30 | 0,30

Інші джерела | 2 | 0,02

Середня сумарна річна доза | 200 | 2,0

Наші будинки побудовані з каменю, цегли, бетону чи дерева, у яких містяться різні по виду і кількості природні радіоактивні елементи. Погана вентиляція, особливо в будинках з вікнами, що щільно закриваються, може збільшити дозу опромінення, обумовлену вдиханням радіоактивного газу радону, що утворюється при природному розпаді радію, що міститься в багатьох гірських породах і будівельних матеріалах, й так само в ґрунті. Доза, одержувана людиною в результаті впливу космічного випромінювання, залежить так само від висоти над рівнем моря: чим вище над рівнем моря, тим більше річна доза.

Люди, що постійно користуються літаком, додатково піддаються незначному опроміненню. Людина піддається опроміненню при використанні іонізуючого випромінювання з метою діагностики і лікування. Є джерела випромінювання, створені руками людини (табл. 2).

Таблиця 2.

Штучні джерела випромінювання.

Джерело | Річна доза | Доля від природного фону, % (до 200 мбер)

мбер | мЗв

Медичні прибори (флюорографія 370 мбер, рентгенографія зуба 3 бера, рентгеноскопія легень 2 – 8 бер) | 100 – 150 | 1,0 – 1,5 | 50 – 75

Польоти у літаку (відстань 2000 км, висота – 12 км) – 5 раз на рік | 2,5 – 5,0 | 0,02–0,05 | 1,0 – 2,5

Телевізор (перегляд програми по 4 години в день) | 1,0 | 0,01 | 0,05

АЕС | 0,1 | 0,001 | 0,05

ТЕС (на вугіллі), відстань 20 км | 0,6 – 6,0 | 0,006–0,06 | 0,3 – 3,0

Глобальні осідання від іспитів ядерної зброї | 2,5 | 0,02 | 1,0

Нормативними документами встановлені, наприклад, для АЕС, межі опромінення персоналу і населення, що складають відповідно 5 і 0,5 бер за рік. Ці рівні доз є потенційно безпечними. При виконанні аварійних робіт максимально накопичена доза не повинна перевищувати 25 бер.

Доза, що отримується за рахунок існуючого фона випромінювання і від інших джерел випромінювання за 40 років життя, складає близько 13 – 15 берів. Несприятливої дії від цього рівня випромінювання на здоров'я дітей і дорослих не установлено.

Клінічно визначаються короткочасні незначні зміни складу крові лише при однократному опроміненні дозою 25 – 75 берів. Розвиток променевої хвороби спостерігається при опроміненні дозою більш 100 берів.

Променева хвороба важкого ступеня може розвиватися після однократного поглинання всім тілом дози 400 берів і більш.

Таким чином, кожен житель Землі протягом усього свого життя щорічно опромінюється дозою в середньому 250–400 мбер. Це звичайний стан середовища мешкання людини.

Зовсім інша ситуація виникає при ядерних вибухах і при аваріях на атомних реакторах і об'єктах.

При ядерному вибуху рівень радіації різко зростає. Джерелами радіоактивного випромінювання стають «осколки» розподілу ядерного пального, що представляють