Динаміка змін показників травматизму в Івано–Франківській області за період з 2000 по 2003 рр.

Травматизм – одна з найбільш важливих проблем суспільства, значущість якої зростає у період технічного прогресу, збільшення моторних та інших швидкісних засобів транспортного пересування, виникнення технологічних і природних катастроф, мало контрольованого використання вогнепальної зброї, несприятливих екологічних і соціально – економічних умов і займає провідне місце серед проблем, які вирішуються в системі охорони здоров’я. Травми відзначаються поширеністю серед різних верств населення, особливо серед молоді, осіб працездатного віку, дітей і характеризуються в останні роки тяжкістю, збільшенням питомої ваги серед показників несприятливих соціальних наслідків: тимчасової та стійкої втрати працездатності (інвалідності), смертності. В загальній структурі захворюваності травми займають четверте місце, серед причин тимчасової непрацездатності – друге, первинної інвалідності – друге-третє, смертності – третє місце. Все це призводить до значних соціально-трудових та фінансово-економічних збитків.

Щороку реєструється понад 55 тис. травм, опіків та отруєнь, майже 90% з них становлять травми опорно – рухового апарату, серед них 65% ран , поверхневих пошкоджень, деформацій тощо, а понад 22% - це переломи кісток верхніх і нижніх кінцівок, що потребують спеціалізованої ортопедо – травматологічної допомоги, переважно в умовах стаціонару, відповідного оснащення та технічного забезпечення.

Травматизм серед населення Івано-Франківської області ( всі вікові групи ). За 2000 – 2002 рік спостерігалась тенденція до зменшення рівня травматизму в Івано-Франківській області як в абсолютних показниках, так і на 10 тис. населення, а в 2003 році кількість травм значно зросла ( табл. № 2 , мал. 3.2.1 ).

Різко скоротився рівень виробничого травматизму від 322 у 2000 році до 200 у 2003 році, відповідно 2,3 – 1,5 у перерахунку на 10тис. населення. Скоротився також рівень вуличного травматизму з 6190 у 2000р. до 5770 у 2003р., відповідно 42,9 – 41,4 у перерахунку на 10 тис. населення та шкільного травматизму з 369 у 2000р. до 318 у 2003р. (2,6-2,3 на 10 тис. населення). Разом з тим збільшився рівень побутового травматизму від 47675 у 2000р. до 50725 у 2003р. (відповідно з 330,3 до 363,6 на 10 тис. населення), дорожньо-транспортного від 875 у 2000р. до 1196 у 2003р., відповідно 5,7 та 8,6 на 10 тис. населення та спортивного травматизму з 602 у 2000р. до 665 у 2003р., відповідно 4,2 та 4,8 на 10 тис. населення. (табл. №2).

На зменшення рівня виробничого травматизму вплинуло різке скорочення виробництва та еміграція населення на роботу до інших країн. Певну частку в скороченні виробничого травматизму вніс і науково-технічний прогрес, впровадження у виробництво нових ресурсоощадливих технологій з більш безпечним для працюючих технологічним процесом.

Тенденція до зменшення рівня травматизму певною мірою зумовлена і загальним скороченням чисельності населення області від 1406,1тис. на 01. 01. 2000р. до 1395,1 на 01.01.2003р. (табл. №1, мал. 3.2.2 ).

Якщо розглянути травматизм відносно локалізації травматичного пошкодження, то можна стверджувати, що на протязі усього періоду основну масу травм становлять: рани, поверхневі ушкодження та ушкодження судин і їх кількість за даний період часу зросла з 25764 у 20000р. до 26914 у 2003р., що відповідно становить 178,5 – 192,9. Також велику частку становлять вивихи, розтягнення і деформації і травми зв’язок суглобу, проте їхня зміна нерівномірна 2000р. – 9270, 2001р. – 8081, 2002р. – 8123, 2003р. – 9087. Багато зустрічається переломів верхніх та нижніх кінцівок і спостерігається значна тенденція до їхнього збільшення: верхніх кінцівок з 6466 до 7372; нижніх кінцівок – з 3990 до 4415.

Рівень травматизму серед дорослих та підлітків по Івано- Франківській області та Україні. Розглянемо травматизм серед дорослих та підлітків по Івано-Франківській області за даний період та проведемо порівняння з даними по Україні взагалі. Для кращого порівняння слід використовувати дані в перерахунку на 10тис. населення, оскільки кількість населення різна для кожної адміністративної одиниці, а відповідно і різна кількість травм, тому необхідно проводити аналіз в перерахунку на однакову кількість населення, що дасть більш достовірні дані. З 2000 по 2003 рік кількість травм по Івано-Франківській області зросла з 413,0 до 444,8, проте цей показник нижчий, ніж по Україні взагалі (відповідно 477,6 – 485,5) ( табл. № 3,мал. 3.3.1 ).

Як і по Україні, в області спостерігається зниження виробничого травматизму в цій віковій категорії: Івано-Франківська область – 4,1-2,5; Україна – 28,7-17,3. Побутовий травматизм як в області так і в Україні зріс (відповідно: 350,6-385,7;

380,1-385,5). На відміну від України, де дорожньо-транспортний травматизм зріс з 6,7 до 7,3 в Івано-Франківській області значно нижчий і продовжує знижуватися з 6,7 до 4,1. Вуличний травматизм в нашій області також нижчий, ніж по Україні (відповідно: 41,4-39,3; 48,8-63,2) (табл.. №3, мал. 3.3.2 )

Якщо зробити аналіз травм по локалізації, то можна спостерігати стандартну схему як по області, так і по Україні: на І місці – рани, пошкодження судин, розчавлення, забої (понад 50% усіх травм), на ІІ місці – вивихи та розтяги (14%), на ІІІ – переломи (12%).

Рівень травматизму серед дітей по Івано-Франківській області та Україні . Дитячий травматизм в Івано-Франківській області нижчий, ніж в Україні і має тенденцію до зниження з 322,7 до 325,1 (по Україні 451,1-454,4) ( табл. № 4, мал. 3.4.1 ).

Проте, на відміну від України, де спостерігається зниження дитячого травматизму в побуті з 286,1 до 273,4 в області,