Переважне право на залишення на роботі при вивіль-ненні працівників в зв'язку зі змінами в організації вироб-ництва і праці надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним, за наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, що отримали на даному підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання; учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється дія Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; особам з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби й осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом 2 років від дня звільнення зі служби.

Цей перелік осіб не є вичерпним. Законодавство також передбачає переважне право на залишення на роботі при скороченні штату осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною — Героям Соціалістичної праці та Повним кавалерам ордена Трудової Слави (Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 p.); осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, І і ІІ категорій та ліквідаторів III категорії (Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 19 грудня 1991 p.); Героїв Радянського Союзу та Повних кавалерів ордена Слави, а також осіб, нагороджених чотирма та більше медалями "За відвагу" (Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"); ветеранів військової служби на роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби, при скороченні чисельності або штату працівників (Закон України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист").

Про майбутнє вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП праців-ників попереджають персонально не пізніше, ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи, а також відмові працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник звертається за допомогою до органу по працевлаштуванню або працевлаштовується самостійно. Одночасно власник доводить до відома органу по працевлаштуванню про майбутнє вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації і розміру оплати праці.

Працівник, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП (крім ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо власник проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (ст. 42-1 КЗпП).

В п. 1 ст. 40 Кодекса законів про працю України від 10.12.71 р. передбачено, що трудовий договір може бути розірваним власником або підприємства або уповноваженим

ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штата працівників.

Разом з тим, судова практика, яка склалася по судових спорам, свідчить про те, що звільнення працівника у зв'язку з скороченням чисельності або штата працівників представляє собою складний процес, у ході якого необхідно враховувати велику кількість особливостей діючого трудового законодавства. Тому при звільненні працівників з ініціативи власника необхідно дотримуватись максимальної обережності, щоб не порушити діюче трудове законодавство.

Перш за все розглянемо нормативні положення, порушення яких найчастіше приводить до можливості у працівника оскаржити законність наказу про звільнення в судовому порядку і отримати рішення на свою користь.

Статтею 42 КЗпП передбачені категорії працівників, яким надається переважне право на збереження робочого місця при скороченні чисельності або штата працівників у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці.

Перш за все, таке право надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевагу перед іншими працівниками мають:

1) сімейні, при наявності двох і більше утриманців;

2) особи, в сім'ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівники з тривалим безперервним трудовим стажем на даному підприємстві, установі, організації;

4) працівники, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5) учасники бойових дій, інваліди війни і особи, на яких розповсюджується дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантій і соціальний захист";

6) автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівники, які отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особи з числа депортованих з України на протязі п'яти років з часу їх повернення на постійне місце проживання в Україну;

9) працівника з числа колишніх військовослужбовців строкової служби і осіб, які проходили альтернативну службу, - протягом двох років з дня їх звільнення з служби.

Наприклад, якщо при скороченні виробничих працівників -наладчиків буде прийняте рішення скорити частину з них, то правом збереження робочого місця будуть користуватися ти з них, хто має більш високу кваліфікацію і чия продуктивність праці вища.

Після того, як залишуться найкваліфікованіші і з найбільшою продуктивністю праці, серед них необхідно вибрати тих, хто відповідає хоча б одному з дев'яти вищеперелічених положень. Саме вони будуть мати пріорітетне право збереженні робочого місця.

Крім того, в п. 7