г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів та раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки й технології, за збирання й здавання брухту чорних, кольорових та дорогоцінних металів, збирання й здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові та речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних та знешкоджувальних засобів, молока й лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв та будинків відпочинку;

виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню й бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна платня на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких зарахування її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу та вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам утрати частини заробітної платні у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної платні за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов'язків, щорічної й додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденну (годинну) заробітну плату визначають діленням заробітної платні за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин),а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

У разі коли середню місячну заробітну платню визначено законодавством як розрахункову величину для нарахування виплат і допомоги, її обчислюють шляхом множення середньоденної заробітної платні, розрахованої згідно з абзацом цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У випадках підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і вперіоді, протягом якого працівникаом зберігається середній заробіток, заробітна платня, в тому числі премії та інші виплати, що враховуються в разі обчислення середньої заробітної платні, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах та в організаціях коригування заробітної платні та інших виплат провадиться з урахуванням їхніх фінансових можливостей.

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної платні не провадиться.

Працівникам бюджетних установ та організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня, не нижчого середньої (подвійної) заробітної платні в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної платні можуть провадитися, якщо це передбачено в колективному договорі, виходячи з посадового окладу( ставки) того місяця, у якому відбулася подія, пов'язана із відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Висновок

Виходячи із вищевикладеного можна зробити підсумковий висновок, який стосується цієї теми.

Отже, розгляд етапів функціонування трудового договору дав можливість максимально повно розглянути природу організаційно-правової форми звільнення працівника по скороченню чисельності або штату.

Звільнення працівника у зв'язку з скороченням чисельності або штату працівників представляє собою складний процес, в ході якого необхідно враховувати багато особливостей діючого трудового законодавства. Тому при звільненні працівника з ініціативи власника необхідно дотримуватись максимальної обережності, щоб звільнення не визнали незаконним. Перш за все слід дотримуватись нормативних положень, порушення яких найчастіше приводить до можливості у працівника оскаржити законність наказу про звільнення в судовому порядку і отримати рішення на свою користь.

Важливу роль у процесі звільнення працівника по скороченню чисельності або штату відіграє сам порядок або процедура звільнення, недотримання яких часто є підставою для визнання звільнення незаконним.

Проведення державою інтеграційного курсу у міжнародне співтовариство повинно втілитися у процесі реформування галузі трудового права. Положення сучасної законодавчої бази повинно бути зорієнтовано на використання міжнародного досвіду й встановлення міжнародних стандартів у сфері праці.

Список використаної літератури і джерел

1. Конституція України.- К., 1996.

2. Кодекс законів про працю України. Бібліотека

офіційних видань. Парламентське видавництво. -К., 2003

3. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю.-К., 2003

4. Закон України "Про зайнятість населення" від 2 березня 1991р. в редакції від 21 листопада 1997р. //ВВР України -1998.-№11-12.

5. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991, р. //ВВР України. - 1991.- №24.

6.