дією іонізуючих випромінювань (радіації), систе-матизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкод-жень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (ви-падкові, ймовірні), генетичні. За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, гамма-випромінювання, потік нейтронів.
Форми променевої хвороби:
гостра
хронічна.
Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в ре-зультаті тривалого опромінення дозами, що пере-вищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути *променеві катаракти, *злоякісні пухлини та інше.
Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опро-мінення — порядку декілька сантизиверів на годину, що реально трапля-ються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіа-ційної безпеки НРБУ-97, введених 1998 р., як одиниці часу викорис-товується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумар-ного впливу на організм людини.
Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, су-марні, граничне припустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.
ЛД загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орга-нізму протягом життя.