близько 83 000 чоловік, які проходять із зон першо- та другочергового виселення або ще й досі живуть там;

понад 10 000 дітей, що народилися після катастрофи від названих вище груп населення;

понад 1,8 млн. чоловік, що живуть у зонах, які дають право на переселення і в яких регулярно вимірюють рівень радіації.

В усіх названих групах загалом можна зазначити зростання числа захворювань. Хронічні захворювання і великі фактори ризику, що загрожують стану здоров'я в майбутньому, виявлено в 71,1% обстежених дорослих і в 70% дітей. Зросло число й захворювань органів травлення, головно хронічних гастритів та гастро дуоденітів. 1993 р. число таких захворювань в уражених районах зросло в 1,4 раза, а 1994 р. - в 1,6 раза. Частота нервових захворювань та захворювань системи кровообігу в осіб, що підлягають регулярному медичному наглядові, зросла в 1,3 раза. Дітей уражають передусім хвороби дихальних шляхів.

Темпи зростання числа хвороб та інших патологічних виявів у добу після катастрофи значно перевершують сподівані, і їх треба пояснювати не тільки радіоактивним опроміненням, а й впливом шкідливих екологічних, соціально-економічних, психологічних та інших чинників. Серед численних наслідків катастрофи велику тривогу породжують ще й можливі генетичні ураження. За даними Білоруського науково-дослідного інституту спадкових та природжених хвороб, значно зросла кількість дітей із природженими каліцтвами в Гомельській та Могильовській областях. Певні ракові захворювання з'являються тільки на пізній стадії життя, тож поки що взагалі неможливо оцінити сумарний вплив катастрофи на людське здоров'я.

Сьогодні, коли вже минуло вісімнадцять років по чорнобильскій катастрофі, ми більше, аніж будь-коли, наражаємося на небезпеку - за політичними заявами й угодами, за цифрами статистики, питаннями про можливість фінансування технічних заходів щодо подолання наслідків катастрофи зчерствіти, забути і втратити уявлення про те, що від аварії постраждали насамперед люди. Утрата пам'яті в однієї окремої людини - це тяжка недуга - амнезія, нещастя для хворого та його родини. Втрата пам'яті в цілого народу, амнезія нації, чиї провідники, журналісти та педагоги забули свою минувшину і через різні причини раз у раз відкидають її та перекручують,- то найстрашніша небезпека для уражених цією хворобою, для їхніх співвітчизників і сусідніх народів.

Чорнобиль - це засторога, що звістує нову добу, яка почалася руйнуванням Хіросими.

Чорнобиль - аж ніяк не закінчена катастрофа, чиї жахіття можна відкрити ретроспективно. Ця катастрофа лежить перед нами, і її фатальність у тому, що вона запустила perpetuum mobile, вічний двигун, страху.Численні жертви, що їх вимагатиме Чорнобиль, сьогодні ще й не народженні. І "жити з катастрофою" тут означає незмірно більше, ніж змиритись із колишньою катастрофою.

Чорнобиль - це катастрофа майбутнього!

Рішення Урядової комісії про проведення евакуації жителів Прип'яті офіційно було оголошено 27 квітня 1986 року опівдні. Як склалися долі людей, які проживали в Прип'яті, після їх евакуації? Що сталося з ними та їх домівками впродовж останніх 20 років? Для того, щоб знайти відповіді на ці питання, знімальна група Студії документальних фільмів та спеціальних проектів знайшла людину, яку 20 років тому було евакуйовано з рідної домівки.

Людина, що була евакуйована з Прип'яті: "Ни разу не была, самой интересно".

Разом з нею, ми вирушили до Прип'яті. Чи впізнає хазяйка свою квартиру? Що відчуватиме, коли переступить поріг рідної, колись, оселі? Поки ми їхали, наша героїня занурилася у спогади

27 квітня о тринадцятій десять по місцевому радіо було передане повідомлення Прип'ятського міськвиконкому про евакуацію. 27 квітня 1986 року з 14:00 до 16:30, евакуацію Прип'яті було завершено. Колони з 20 автобусів і 5 вантажівок, які супроводжували машини ДАІ, назавжди вивозили людей та їх майно з цього колись казкового місця.

Ось ми вже майже і на місці. За цим КПП нас очікує мертве місто Прип'ять.

Їдемо Прип'яттю. Бульвар Лесі Українки 48. Квартира 39. Саме за цією адресою свого часу щасливо проживала ця людина, навіть не здогадуючись, яке випробування приготувала для неї доля.

Ось і на місці .Зовсім не в тому стані, в якому залишила, застала хазяйка своє колись таке рідне, тепле та затишне помешкання.

Що ж відбулося за останні 20 років в об'єкті укриття і поблизу нього?

Який вигляд має 4-ий енергоблок сьогодні? Яка ймовірність обвалення захисної споруди над реактором, що вибухнув? На ці та інші запитання ми зараз і спробуємо відповісти.

Роман Черепов, заступник командира ВЧ 3041: "Мы с вами находимся на промплощадке Чернобыльской атомной электростанции. Перед нами четвертый блок, энергоблок, который грустно прославился на период Чернобыльской аварии. За нами хранилище отходов ядерного топлива, куда сейчас выводятся отработанные ядерные элементы на долгосрочное хранение. Справа от нас находится здание, которое кажется одноэтажным, но оно на самом деле двухэтажное. Первый этаж был погребен после аварии. Полутораметровый слой цемента. В те времена грунт промышленной площадки был вывезен и все элементы, которые находились под грунтом, были залиты бетоном, полуметровым слоем цемента. Сотни тысяч тонн цемента было выложено на территории этой промышленной зоны.

Переказів стосовно до стану об'єкта укриття наразі існує безліч. З'ясувати реальне становище на станції і міцність та надійність захисних будов ми спробували у працівників ЧАЕС

Євген Катунін, заступник генерального директора ЧАЕС: "За 20 лет, конечно, ветшает под воздействием внешней среды, потому что строился в сложных условиях, по этом в настоящее время проводятся работы по стабилизации отдельных строй конструкций, после завершения этих работ начнёт создаваться новый конфайнинг..."

Юлія Марусіч, спеціаліст інформаційно-представницького відділу ЧАЕС: "Самое важное, что эти работы