Попри певні складнощі, керівництво станції вважає, що ситуація навколо 4 реактора стабільна й нічого страшного скоїтися не може.

Євген Катунін, заступник генерального директора ЧАЕС: "Обстановка на укрытии контролируется, произойти чего-то чрезвычайного даже в результате обвала конструкций чего мы должны не допустить, даже если обрушиться это не приведёт к радиоактивному выбросу в приделах строй площадки по красней мере 10 км. зоны. Для жителей України и Бел никаких последствий не должно быть..."

На жаль, багато хто під час боротьби з радіацією віддав невиправдано високу данину.

Очевидець трагедії: "Невидимый враг не вызывает такого уважительного отношения к себе по этому некоторые пренебрегали средствами защиты. Было жарко и находится в лепестке, было тяжело...Люди не знали зачем приехали сюда не получив должного инструктажа заходили в те помещения которые не были очищены от радиации и получали большие уровни...

Свого часу трагедія схожа на Чорнобильську сколихнула і всю Індію. Те лихо скоїлося за два роки до сумновідомих подій 26 квітня 1986. В містечку Бхопал стався витік токсичного газу. Як наслідок - в один день загинуло відразу 3 тисячі людей, а ще 15 тисяч померли невдовзі, через хвороби, що їх викликало отруєння. Також аварія на АЕС відбулася і в США. 1979 року країна стала свідком невеликого радіоактивного викиду, але він був у десятки мільйонів разів слабшим за Чорнобильський. Нині поблизу станції радіоактивні умовини звичайно ж не так жахають, як ще кілька років тому. На оглядовому майданчикові, що міститься безпосередньо біля 4 енергоблоку, рівень радіації всього вдесятеро вищий, ніж у Києві.

Юлія Марусіч, спеціаліст інформаційно-представницького відділу ЧАЕС: "Вот здесь вы можете видеть уровень, который показывает датчик. Датчик, установленный на крыше нашего здания. Одна целая, одна сотая. Примерно 0,2 микрорентген в час. То есть это двести микрорентгена в час. Сравнивая, с уровнем Киева ну в среднем, Киев - это двадцать микрорентген в час. Двести двадцать микрорентген в час".

На жаль, сьогодні трапляються непоодинокі та прикрі історії, коли про героїв аварії на ЧАЄС просто забувають. Люди, які поклали на плаху своє здоров'я та скалічили життя, тепер не можуть знайти кінців і довести, що вони справді є ліквідаторами вікопомної катастрофи.

Директор ЧАЕС з 1987 - 1997: "Были таки вопросы которые сейчас не укладываются в голову, когда я лично проводил пропуск через КПП2, они шли по бумажкам от руки написанные фамилии людей которые заходили и на 3 блок и на 4 блок, а потом в конце выяснилось что люди сейчас не могут найти те документы подтверждающие что они работали на 4 блоке..."

Якщо в рудому лісі спалахує пожежа, все живе мусить якомога швидше сховатися, а ліпше - взагалі щезнути. Дозиметри в цей час починають зашкалювати, бо йде десятиразове підвищення радіації. Радіоактивний струмінь, що бив у квітні 1986 року з жерла реактора, викинув в атмосферу приблизно 50 тон ядерного палива. Небом попливли хмари, розносячи у світи радіаційне лихо. Першим з цими хмарами зіткнувся якраз цей, тоді ще зелений, а нині так званий "рудий ліс". На деяких його ділянках радіація досягає 20-30 рентгенів на годину.

Ще кілька років тому, під'їжджаючи до зони, не можна було не звернути уваги на машини, які йшли назустріч, по зав'язку вантажені лісом - з Чорнобильського і ще забрудненішого Поліського районів. Дерево завжди в ціні. Тому, не зважаючи на заборону рубати та вивозити деревину з 30 кілометрової зони, завжди знайдуться охочі швидкого, дарма що часто небезпечного збагачення.

Незважаючи на те, що чорнобильський ліс весь просяк радіацією, він здійснює надзвичайно корисну, санітарну функцію: захищає навколишнє середовище від поширення радіонуклідів. Одначе його й далі рубають, до того ж у величезних кількостях. Але тут, треба віддати належне обережності й винахідливості порушників закону. Вони стинають не гектарами, а невеличкими шматочками: там три дерева, а там п'ять-шість.

У цій технології відразу три плюси: по-перше, це не так помітно й відразу не впадає у вічі. По-друге, за разовий поруб розміром з гектар, їм погрожує в'язниця, а так легше уникнути відповідальності. По-третє, довести їхню провину в цьому разі набагато складніше, а покласти під сокиру стільки вагонів, скільки треба - все одно можна. Лісу багато. Лісовий бізнес дуже вигідний, тим більше, в цьому випадку: коли не сплачуєш ані податків, ані спеціальних зборів, не відповідаєш за висадження молодняка. Рубай собі, пики пилка працює та сокира гостра. Правоохоронні органи як можуть борються з незаконним знищенням лісу, але найчастіше засобів і сил не вистачає.

Із зони вивозять усе. Навіть те, що не має жодної цінності. Постає запитання, а навіщо? Виявляється, просто так - для сувенірів. Як розповів нам один з дозиметристів на КПП "Дитятка", що працює тут уже понад 15 років, проходив контроль якось один громадянин. На стійках дозконтролю прилади зашкалило. Тоді добродія попросили вийняти всі речі, які той прихопив. Серед "гостинців" виявилися гвинтокрильний годинник, знятий, як той казав, на згадку, з летючого апарата, що знайшов свій вічний спочинок на могильникові радіоактивних відходів. На верхній кришці часоміра забруднення радіонуклідами перевищувало норму в понад 120 разів.

Але найбільший подив працівників правоохоронних органів викликало те, що