Зміст

Вступ …………….........................…....................................................................2

Дитяча праця в сучасному світі та Україні: природа та масштаби........2

МОП: спроби правового врегулювання проблеми……………………..3

Альтернативи праці дітей...........................................................................5

Висновки…………….................................................………………………...7

Список використаних джерел та літератури..................................................7

Вступ

“Праця дітей – це не дитяча праця.

Це не корисний трудовий досвід

І не учнівство, поєднане з навчанням,

яке змінює сьогодення дитини і майбутні перспективи.

Праця дітей у її найгірших формах – це зловживання владою.

Це дорослі, що експлуатують юних, наївних,

невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску...”

Хуан Самавія

Генеральний Директор

Міжнародного Бюро Праці

Поняття “дитяча праця” чи “праця дітей” охоплює як оплачувану, так і неоплачувану роботу та діяльність, що в психологічному, фізичному і соціальному або моральному планах пов’язані з небезпекою чи заподіянням шкоди. Це сама така праця, яка позбавляє дітей можливості навчатися в школі або змушує їх окрім шкільних занять і домашніх обов’язків, завантажувати себе додатковою роботою, що виконується в інших місцях, роботою, котра закріпачує їх і відриває від сім’ї.

Протягом тривалого часу проблема використання праці дітей розглядалась під кутом байдужості та скептицизму, однак в останнє десятиріччя ситуація різко змінилася. Дитяча праця привертає все більшу увагу на національному та міжнародному рівнях, і нині в усьому світі вона визнана як вирішальний фактор, що характеризує експлуатацію та порушення прав дітей. Унаслідок занепокоєння цією проблемою та усвідомлення того, що експлуатація дітей не сприяє сталому й тривкому економічному зростанню, в багатьох країнах вдаються до спроб викорінити це явище. В 1990-х ця проблема набула вагомого відображення в національній політиці та спеціальних програмах несподівано значної кількості країн. Тому варто зазначити, що це явище треба розглядати й аналізувати всебічно: під історичним, економічним, освітнім, правовим, соціальним та культурним кутами зору. Саме такий підхід зможе найкраще розв’язати проблему використання праці дітей або звести її до мінімуму.

1. Дитяча праця в сучасному світі та Україні: природа та масштаб проблеми

Стаття 32 Конвенції ООН Про Права Дитини зазначає, що “держави – сторони визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь – якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку”

[1, с. 19]. Але не дивлячись на те, що її ратифікувала чимала кількість держав – учасниць ООН (192 держави, Україна зробили це 27 вересня 1991р.) праця дітей в сучасному світі є комплексною проблемою, масштаби якої величезні. Так, одні діти працюють через економічні причини (Азія, Африка, Східна Європа), інші через соціальні причини (Західна Європа, США, країни, що розвиваються), треті – через історичні традиції власної держави, де дитяча праця – це закономірне явище для їхньої країни (мусульманські країни; країни Азії та Африки).

За оцінками міжнародної організації праці (далі МОП, засн. 1919 р.) тільки в країнах, що розвиваються, “експлуатується близько 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років; із них близько 120 мільйонів працюють повний робочий день” [3, с. 9]. Найбільше використовується дитяча праця в Азії (61% або 153 млн. дітей), Африці (32% або 80 млн. дітей) та Латинській Америці (7% або 17,5 млн. дітей). Дитяча праця існує також і в індустріально розвинених країнах. Серед країн Європи, найбільша кількість працюючих дітей в Італії. Чимала кількість дітей працює у Великобританії та США. Так, в ході триденної розвідки представників Міністерства праці США в 1990р. було виявлено понад 11тис. дітей, які працювали нелегально” [6, с.23].

Останнім часом в Центральній та Східній Європі труднощі переходу до ринкових відносин призвели до значного збільшення експлуатації дітей. За оцінками фахівців, у Європі налічується близько 1,5 мільйона дітей, які працюють. Щодо України, то таких дітей нараховується понад 60 тисяч. Хоча на нашу думку, ця кількість є значно більшою, так як роботодавці стараються “не афішувати” дитячу працю на власних підприємствах, адже це зобов’язує їх нести юридичну відповідальність за них та “невигідні” фінансові затрати.

Тож бачимо, що проблема дитячої праці набула світових масштабів, через економічні, соціальні та історичні причини.

МОП: спроби правового врегулювання проблеми

З початку свого існування МОП спрямувала нормотворчу діяльність на викорінення дитячої праці, яка на порозі ери індустріалізації стала однією з найтяжчих хвороб суспільства. Вже у 1919р., через кілька місяців після заснування МОП, було прийнято Конвенцію про заборону використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах. Згодом було прийнято інші подібні конвенції.

Однією з віх розвитку міжнародного законодавства з цієї проблеми можна вважати Конвенцію 1973р. про мінімальний вік зарахування на роботу, який було встановлено в межах 15 років. Конвенція спрямована проти всіх форм праці, що пов’язані з експлуатацією дітей і становлять небезпеку для фізичного та психологічного розвитку, перешкоджають навчанню в школі або набутті професійних навичок. Ратифікуючи Конвенцію 1973р., кожна країна зобов’язується здійснювати політику, спрямовану на використання такої праці “[5, с. 6]”. Нині понад 100 країн – членів МОП (станом на 2000р. – 175 членів) ратифікували цю конвенцію в тому числі і Україна.

Програма з викорінення експлуатації дітей (ІПЕК) була створена МОП в 1992 році, щоб надати технічну підтримку країнам – учасницям. Значний внесок у створення цієї програми зробила Німеччина.

Діяльність ІПЕК покликана підтримати ініціативи на національному рівні, забезпечувати різним країнам можливість неухильно прямувати до повного припинення використовування праці дітей. Саме тому в трудовому законодавстві України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 р., але